"Лелечi клекоти в тумані"
Розпалюю кострище вранці рано.
Рукописи горять! І непогано.
Слова кричать з вогню:
«Та ти ж духовність
бездумно нищиш!».
Ні, свою я повість
оцінюю критично,
і практично
папір використовую –
незвично,
зате оригінально...
Хто вже вміє
косити бур’яни, що здуру сіє
бездумний розум?!
Вогнище палає
яскраво і промовисто,
мов знає,
що добру справу робить:
марну славу
пуска за вітром в непровидь пістряву.
