Нанотехнологии здоровья

75-річний закарпатець позбувся шкідливих звичок... читаючи книги

Сьогодні існує немало всіляких рекомендацій щодо того, як позбутися шкідливих звичок. Метод 75-річного Степана Нанинця з високогірного поселення Слобода, що на Міжгірщині, незвичайний, але ефективний.

Близько 40 років тому він знайшов для себе альтернативу горілці і палінню – читання книжок. Особливо любив науково-популярну літературу, романи і здолав навіть 12 томів Олександра Дюма. Працюючи лісорубом, а пізніше, бригадиром, за обідньої перерви, колеги неодноразово просили Степана Ілліча переказувати зміст різних книг. Усі слухали уважно, з захопленням, бо ж Нанинець – справжній оратор.

Протягом кількох останніх десятиліть настільними книгами Степана Ілліча є Біблія та "Житіє святих", адже ця людина ще й дяк, володар чудового голосу. Тож кому як не йому треба добре знати Святе Письмо. Крім того, радить усім щоденно читати Біблію; не лише Новий, але й Старий Заповіт. "Читати треба невеликим обсягом, але часто, аби більше запам’яталося. Бо що з того, коли прочитаєш багато, а в голові залишиться мало", - зауважує дід Степан.

Загалом, Нанинець перечитав Біблію багато разів і вважає, що кожен християнин протягом свого життя повинен хоч раз прочитати її, як кажуть, "від лубка до лубка". Серед книг Святого Письма найбільше читав Псалми – 1027 разів. Тепер Степан Ілліч знає напам’ять усі 150 псалмів, але коли читає їх за упокій, то тримає біля себе й книгу, аби не помилитися, бо ж у Біблії сказано: "коли хто до цього додасть що, то накладе на нього Бог кари, що написані в книзі оцій. А коли хто що відійме від слів книги пророцтва цього, то відійме Бог частку його від дерева життя…".

Ось чому Нанинець так обережно ставиться до Святого Письма. Й дітей своїх виховав у дусі християнської віри.

Захоплення книгами збагатило діда Степана неабияким мудрим поглядом на світ, вмінням дипломатично вести розмову і дотепно жартувати. Одного разу, знаючи про ці риси Нанинця, спілкуючись з ним, ужгородські журналісти, серед іншого, запитали його: "Чи народилися у вашому селі якісь великі люди?". "Ні, - відповів Степан Ілліч, - у нас усі народжувалися малими…".

Юрій Бабічин, "Міжгірський район"
08 лютого 2010р. 11:41

постiйна адреса статтi: http://zakarpattya.net.ua/ua_news_55894.html

Другие статьи в литературном дневнике:

• 25.02.2010. Украинский выбор украинцев
• 23.02.2010. Как я стала жертвой приписок
• 20.02.2010. Що читав Лис у винограднику
• 19.02.2010. Знакомьтесь со мной и Сашей Гаврошем
• 14.02.2010. Вор ожил
• 10.02.2010. Давно Феликса Кривина не читала
• 09.02.2010. Захвачено киевское Сяйво
• 08.02.2010. Нанотехнологии здоровья
• 04.02.2010. Мысли простого закарпатского профессора