Рецензия на «Перший снiг» (Ганна Осадко)
Усі сніги, і перший, і останній, і проміжні лягають їй, оцій Землі, на груди, як жінці_дівці_дівчинці лягають в душу почуття, подібні до снігів пречистих, що дивом там народжуються в Небі... Дякую, Аню! Гарного вірша ти написала! Валентин Лученко 03.12.2012 21:55 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |