Рецензия на «Грустные аналогии...» (Алла Зиливинская)
Аллочка! Уманчанка ти моя дорогенька! Вболіваю також за неньку-Україну... Але Бог все бачить и Путіна тоже... Відносно твоєї втрати: Як я тебе розумію! Бо виріс з собаками й котами... Алеж... потім було всяко - то ж грубіє, черствіє душа. І своє жіття стає, майже, понад усе... А куля над вухом тонесенько - фють, Та й полетіла другого шукати... Алеж мо й за його десь молиться мати, Десь просят у Бога. Та сльози все ллють... Отже раджу, на, певному серйозі, купи мале щенятко, зовсім мале. Таке, що ще не вміє з блюдечка хлептати молочко. Вмочи мізинець і дай йому облизати, потім дай в молоці. Ящо не вміє ще - навчиться. А ти станеш йому, мов би, матінка. Твій материнський інстинкт зробить все... Буде легше... З лагодою. Виталий Полищук 25.06.2014 15:48 • Заявить о нарушении
Щиро вдячна за співчуття. Проходить час, приходить звичка, i спогади, спогади ... На нове щенятко я не маю часу...бо йому буде важче, нiж менi, як мене не стане ...Сумно, але зараз не можу iнакше. Обiймаю мiцненько.З надiями на краще.
Алла Зиливинская 25.06.2014 19:43 Заявить о нарушении
Перейти на страницу произведения |
