Простая душа

 
   Лето жаркое стояло, пить хотелось. Подлетела к колодцу сорока, заглянула туда. Вода прозрачная, чистая – дно видно. А на дне денежка лежит, блестит, переливается. Вроде и не глубоко, да как её достанешь? Тут, откуда ни возьмись, козёл с ведрами идёт. Заплакала сорока, запричитала:
–Эх, дура, я, дура, простая душа! Наклонилась попить – да последнюю копейку в воду уронила. Дети голодные сидят, сама не помню, когда и ела!
–Подожди, – говорит козёл, – Не реви, сейчас воду вычерпаю, спустишься – заберёшь.
Вычерпал козёл воду. Спустилась сорока на дно. Смотрит – а это не денежка вовсе, а пробка от  бутылки. "Надо же, – думает, – а блестела, как настоящая!" Ну, делать нечего. Козёл ждёт. Что ему сказать? Снова заплакала сорока, запричитала:
–Эх, дура, я, дура, простая душа! Обманули меня злые люди. Вместо копеечки пробку на сдачу подсунули, а я и не разглядела.
– Ладно, – козёл говорит,– Не реви. Дам тебе копейку.
Дал ей денежку – она и улетела.
Пришёл козёл в деревню, соседу рассказывает:
–Глупая птица, эта сорока! До чего простая душа! Пробку от копейки отличить не может. Как жить будет?

Спроби перекладів:

Проста душа
 
   Літо спекотне стояло, пити хотілося. Підлетіла до колодязя сорока, зазирнула туди. Вода прозора, чиста - донце видно. А на донці грошик лежить, блещить, грає. Ніби і не глибоко, та як її дістанеш?
   Тут, звідки ні візьмися, козел із ведрами йде. Заплакала сорока, заголосила:
   -Ех, дурка, я, дурка, проста душа! Нахилилася попити - та й останню копійку у воду упустила. Діти голодні сидять, сама не пам'ятаю, коли і їла!
   -Підожди, - каже козел, - не реви, зараз воду вичерпаю, спустишся - забереш.
   Вичерпал козел воду. Спустилася сорока на дно. Дивиться - а це не грошик зовсім, а пробка від пивної пляшки.
   "Ось образливо, - думає, - а блищала, як справжня!"
   Ну, робити нічого. Козел чекає. Що йому сказати? Знову заплакала сорока, заголосила:
   -Ех, дурепа, я, дурепа, проста душа! Обманули мене злі люди. Замість копієчки пробку на здачу підсунули, а я и не роздивилася.
   - Добре, - козел говорить, - не реви. Дам тобі копійку.
   Дав їй грошик - вона і відлетіла. Прийшов козел в село, сусідові розповідає:
   - От дурний птах, ця сорока! Така вже проста душа! Пробку від копійки відрізнити не може. Як жити буде?
 
Опубликовано:
Журнал "Сказки Златовласки ", Москва,№ 3,1997,с.11.