Стомилися тополi

Стомилися тополі край дороги
І в темряві затамували крок,
Пливе над ними місяць жовторогий
В оточенні замрянних зірок.
Ще з гнізд своїх лелеки не злетіли,
Далеко за морями срібний сніг,
Та листя й пелюстки зашепотіли,
Що осінь вже ступила на поріг.
Вона уміє літом прикидатись,
Рудим волоссям вміє подражнить,
Але тепло і світ, прогнавши з хати,
Розлюченою стане в одну мить.
Зашиє небо в сіро-чорні хмари,
Нашле вітри, тумани і дощі,   
Та й обернеться з дівчини- примари,
В шалену відьму з холодом в душі.


Рецензии
Вітаю Вас, Тетяно. Я знав, що знайду на "Проза ру" талановиту людину з українським словом. Гарні Ваші вірші... А саме головне - у Вас на все є свій погляд, своє відображення. Надіюсь, що і решта ваших творів принесуть мені задоволення. Буду слідкуіати за вашою творчістю.

Михаил Наливайко   15.07.2015 20:49     Заявить о нарушении
Дякую,дякую від щирого серця!
Чесно кажучі, ніколи не вважала свої записані слова творчістю - просто розмова, як у того акина - що бачу, те й співаю.

Татьяна Столяренко-Малярчук   16.07.2015 09:43   Заявить о нарушении
Хто, як бачить, так і співає. Вам це вдається талановито.

Михаил Наливайко   17.07.2015 20:50   Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.