Из книги Отражение. Вiкно

Є у мене хороший колега - Петро. Та ні, певно вже треба казати “був”. А чого “був”? Бо посварились ми із ним. І через таку дурницю посварились, що і розповісти кому - сміх та й годі. Сміх то сміх, а ось вже третій тиждень не розмовляємо. А почалось усе з вікна.

Зробив я у хаті ремонт. Тільки вікна не помалював. А живу я (то важливо) на восьмому поверсі. І ліфт, як воно ведеться у всіх новобудовах, не працює.Спускаюсь я сходами і міркую: скільки ж то фарби купити.

І тут пригадав собі, що жінка просила підвіконня поміняти. Їй, бачите, квіти нема де ставити, бо підвіконня завузькі. А я вже до третього поверху зійшов. І так мені ліньки було знову на восьмий поверх повертатися, аби з того підвіконня мірку зняти, що я вирішив краще зайти на другий поверх до Петра - вікна ж однакові.

Не встиг я поріг Петрової хати переступити, а він мені й каже:
- Знаю, знаю, чого ти зайшов. Але, вибач, сьогодні ніяк.
- Та ні, -  кажу, Петро, - послухай...
- І слухати не буду, бо в гості з дружиною йдемо ввечері, сам розумієш.
- Петро, та я ...
- Знаю, знаю, що ти, але я сьогодні ніяк.

І що би ви робили за таких обставин? Я мовчки відсунув його плечем і рушив у кімнату до вікна. Витяг із кишені мотузку і ... І тут почув голос Петра.
- Ти що збираєшся робити?
Мені б мовчки поміряти підвіконня і піти, та я втратив пильність.
- Розумієш, я вікна хочу помалювати, а жінка ...
- Отож, певно, що жінка. Я так і подумав, що то твоя жінка ...
- Та до чого тут моя жінка ?
- Ти ж сам сказав, що жінка.
- Та ти ж не дослухав.
- Ні, то ти не дослухав. А мені дослуховувати нема чого, бо я й так знаю все, що ти далі скажеш.
Тутечки я зробив другу помилку. Мав необережність запитати:
- І що ж я далі скажу?
- А скажеш, що твоя жінка бачила мої вікна, і що вони найкращі в нашому будинку. Тому вона прислала тебе подивитись і зробити такі ж.
- І зовсім ні.
- Певно, що “ні”. Тепер ти будеш відмовлятись від усього, тільки б не визнати, що я правий.
- Але ж я прийшов не тому...
- А що ж ти тепер мусиш казати, зараз ще скажеш, що вікна тебе взагалі не цікавлять.
- Мене цікавить вікно, але зовсім з іншого приводу. Просто ...
- Тобі завжди треба “просто”, а вікно у хаті, між іншим, дуже важлива річ. Воно є одним з центрів сучасного інтер‘єру.
- Послухай, та не потрібне мені твоє вікно.
- А що я тобі казав перед тим, що ти і від вікна відмовишся.
- Ти можеш хоч трохи помовчати і вислухати мене.
- Добре, кажи.
- Я зібрався вікна малювати, а жінка...
- Я вже то чув.
- Але ж ти знову мене не дослухав. Слухай далі.
- А мені далі не цікаво. Бо ти і далі нічого нового не скажеш. Тобі треба вікна малювати , а в мене вже помальовані. Ото й все. А ти тепер будеш казна що городити, щоб довести, що я не правий. А я тільки того й хочу, що тобі допомогти, бо вікна у хаті мають велике значення...

І Петро майже годину розповідав мені про значення і функції вікна від печерного періоду і до літаючих будинків науково-фантастичних оповідань. Я дізнався про вікно усе - форми, кольори, що воно може розділяти простір, або навпаки з‘єднувати приміщення у єдине ціле... Та коли він почав докладно розповідати про відповідність між оформленням вікна і домашнім одягом господарів, я не витримав. Я гримнув дверима і поплентався на свій поверх міряти підвіконня.