Саамские сказки на украинском языке. Часть 1

       Эти переводы были сделаны очень давно. Печатать их на ПРОЗЕ. ру меня уговорили знакомые: "Попробуй, что из этого выйдет... Чего им света не касаться в ящике стола... ".
       Сказки эти современной саамской писательницы - Надежды Большаковой.
       У меня нет некоторых букв и может получиться какая - то неувязка. Но я попробую всё же напечатать. А как получилось - вам решать, уважаемый читатель.


"Казка про те, чому гору Карнасурт так назвали".
 
       Якось лопь Оця пiшов на полювання. А коли вже повертався додому, то найшов маленьке воронятко з пiдтятим крилом. Пожалiв лопь птаху, замотав того у ганчiрку i так принiс у чум. Став птаху лiкувати i вже загоiлося крильце, але не вiдлетiла вона до лiсу. Вiдчула птаха добре серце Оцi i залишилася жити в його чумi.
       Пройщов деякий час i з маленького воронятки вирiс великий гарний Ворон.
       Бувало йде лопин Оця на полювання, а Ворон далеко вперед лине, звiра виявляв. А коли Оця на рибальцi - Ворон бiля нього сидить. Добре людинi i птаху разом. Ворон й погоду провiщав. Бiда, радiсть - все вiдомо вiщiй птасi.
       Але побачили лопини, що оселилося в чумi Оцi щастя i стали вони до нього навiдуватися, вiщу птаху побачити, пораду у Ворона спитати.
       А бiля чума Оцi оселився нойд Йогор. Був вiн власний та жорстокий. Всi сусiдськi лопини боялися його та слухалися.
       З появою Ворона лопини все бiльше до Оцi зверталися, стороною обходили нойдову вежу. I тодi вирiшив нойд заволодiти птахом Вороном. Умовився вiн з Оцею на полювання пiти коанньт пудзе - диких оленiв пострiляти. Згодився Оця, чому б не пiти. А Ворон сидiв та головою хитав, мовляв, не треба ходити, бiда буде. Але Оця пiшов. Як же нойду вiдмовити ?
       Пiшли вони у тундру i коли побачили коанньт пудзе чудзе - стадо диких оленiв, нойд Йогор сказав лопину Оцi:
                - Ти, Оця, йди попереду, а я навколо стадо обiйду, побачу де самий кращий коанньт ерьк i дам тобi знати.
       Нiчого не пiдозрюючи лопь згодився. Пiшов попереду, назад не дивиться, але раптом з"явився Ворон, налетiв на нього, iз силою штовхнув лопина на землю. А поряд пролетiла i пробила ягiль стрiла.
       Коли б не Ворон, то лопин Оця був би вже мертвий. З великого страху нойд кудись втiк.
       Зрозумiв Оця всю скрутнiсть становища, вирiшив з Вороном бiгти з селища.
       Але хитрий нойд i собi вирiшив - спiймати Ворона сiткою.
       Ворон - вiльна птаха, Оця не тримав його в чумi силою. Вiн де хотiв, там i лiтав, але завжди повертався у кiнцi дня до свого друга.
       Простежив нойд звiдки птах прилiтав i встановив на Ворона сiтку.
       I попав птах у нойдову сiтку. Вже нойд тягне сiтку, хоче Ворона скрутити. Але птах гострим клювом розiрвав сiтку i полетiв прямо на нойда. Крилами бив того, насилу нойд утiк.
       Зрозумiв Йогор, що не може перемогти Ворона без допомоги. I спало нойду на думку, що йому допомогла б чудь iноземна.
       I вiн пiдмовив тих, щоб напасти на селище саамiв, вбити лопина i його Ворона. Чудь згодилася радiючи, - однаково кого вбивати та грабувати.
       Ворон у чумi друга свого вiщував бiду. Сполоханi аллме - лопини не знають що ж робити, як бiду вiдвести. А Ворон лiтав з одного чума до другого, стрiли та луки до рук лопинiв вкладав.
       I ось тодi Оця повiв одноплемiнникiв проти чудi та сказючого нойда. Зустрiлися супротивники на вiдкритому полi i почалася мiж ними битва.
       Летять стрiли вправних лопинiв, уражаючи чудь у саме серце. Так лопини перебили перший загiн супротивника. Але не все було так добре. Новий загiн чудi був вже на пiдходi.
       I тут Ворон вилетiв назустрiч супротивнику, при цьому вiн гучно кричав, махав крилами i звав на допомогу друзiв - воронiв. I налетiли вони великою силою. Били ворогiв гострими клювами. Лопини допомогали птахам вправними стрiлами. Лопарi погнали чудь. Довго гнали ворони залишки чудi з землi саамiв, а попереду усiх летiв Ворон лопина Оцi.
       I ось вже перебита уся чудь злий нойд впав. Ворон збирався летiти додому, але наздогнала його нойдова стрiла ( з останнiх сил зробив це нойд ). Попала стрiла в Ворона, впав вiн на землю, у рiзнi сторони лягли його крила. Останнiй погляд птаха був на лопинiв, якi бiгли до нього на допомогу. Помер Ворон i скам"янiв. Впала на землю остання сльоза з його ока i в той же час там з"явилося джерело води.
       На мiсцi, де помер Ворон гора виросла така велика, що закрила прохiд в тундру.
       Навiдь пiсля смертi Ворон захищав друзiв лопинiв. Тяжко було Оцi, але вже не повернути друга. I щоб нiхто не забув про його Ворона та битву з iноземниками i злим нойдом, назвав Оця ту гору Карнасурт. Тому, як Карьнесь - це Ворон, а уррьт - гора.