Випадкова зустрiч
Хоч на цей дарунок я надій не мав,
Бо життєве літо швидко промайнуло
Й хмари надсилають осінь та зима.
А ти не змінилась, зовсім не змінилась,
І краси твоєї старість не взяла,
Тільки павутиння, павутиння біле
В коси твої чорні доля заплела.
Я ходив по світу різними шляхами,
Щастя десь блукало, а до рук не йшло,
І роки злітали сірими пташками –
Бо тебе зі мною поруч не було
А ти не змінилась, зовсім не змінилась,
І краси твоєї старість не взяла,
Тільки павутиння, павутиння біле
В коси твої чорні доля заплела.
Ти пробач, що зрадив я колись кохання
І вважати рідним став чужий поріг,
Може сталась зустріч у житті остання
І пройти повз тебе я, пробач, не зміг.
А ти не змінилась, зовсім не змінилась,
І краси твоєї старість не взяла,
Тільки павутиння, павутиння біле
В коси твої чорні доля заплела.
Свидетельство о публикации №209090600620
Невже є чоловіки, що з роками розуміють істину: не можна зраджувати своє кохання і коханню??? І просити ще й пробачення?!
Цікаво було б прочитати віршовану відповідь ЛГ. Щиро, Маріанна!
Марианна Марианна 02.08.2011 17:01 Заявить о нарушении
" Чому, навіщо і т.д."
Я вже точно знаю, що і розуміють, і знаходять слова для каяття...
Виправити не можна нічого, але світ повертає колір для обох...
Дякую, мила Маріанночко!
☼
Татьяна Столяренко-Малярчук 02.08.2011 20:21 Заявить о нарушении