Лина Костенко. Лейтмотив счастья
Мне страшно признаться: я счастливая.
Годы летят, а ты люб мне, да как!
Шалеет любви тропический ливень –
Земли и неба безумный брак.
Вбаюкана в ночь, тобою укачана,
Пьянею от счастья средь бела дня.
Ковшами одиночества вперёд проплачено
За все на ощупь, все наугад.
Несчастий моих золотые обжинки*.
Душа моя! Хоть теперь опьянись!
Ох, я не Фауст. Я слабая жинка...
Я не скажу: "Миг, остановись!"
Мгновение, будь! Только не мигом,
А целою жизнью - волнуй и тревожь!
Пока меня не понесут с калиной
Туда... ну откуда... Тогда уж что ж...
__________________________________________
*обжинки - кн. устар. крестьянский праздник по окончании жатвы (словарь Ефремовой).
__________________________________________
***
Ліна КОСТЕНКО
ЛЕЙТМОТИВ ЩАСТЯ
Мені страшно признатися: я щаслива.
Минають роки, а ти мені люб.
Шаліє любові тропічна злива —
землі і неба шалений шлюб.
Вколисана в ніч, тобою омита,
хитає мене серед білого дня.
Ковшами самотності сплачене мито
за всі незнання і за всі навмання.
Нещасть моїх золоті обжинки.
Душа моя, аж тепер сп’янись.
Ох, я не Фауст. Я тільки жінка.
Я не скажу: “Хвилино, спинись!”
Хвилино, будь!
Лише не хвилиною,
а цілим життям — хвилюй і тривож!
Аж поки мене понесуть із калиною
туди… ну звідки… Тоді вже що ж…
Свидетельство о публикации №210032001059
Муса Галимов 15.02.2023 22:13 Заявить о нарушении
Доброго Вам дня и встречи с милыми сердцу людьми!
Анна Дудка 16.02.2023 07:58 Заявить о нарушении