Хожу та заглядаю в глибину криниць. Вони, що схожі на тунелі між Світами, відлунюють думки подібно заклинанням ворожбита. То ж я тремчу від почуттів, що їх вони відкрили...Це може бути гріх, чи помилок фатальна череда, це може бути глибоко приховане кохання. Мечами все те може обернутись чи золотими стрілами, що десь зникають в Небесах, не залишивши сліду...
Ото ж стою, як стовпник, зо всіма могутніми словами, що їх навчився вимовляти, на скелі дивній цій, що схожа так на дюну... Юрба вирує, пищить кажанням, висмоктуючи Душу, Серце, Волю...
Ворожба
© Copyright: Валентин Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №210032500981
Свидетельство о публикации №210032500981
Рецензии
А мне этот стиль напомнил средневековые поэмы. Размеренно, красиво и спокойно.
Олеся Янгол 25.03.2010 19:07 • Заявить о нарушении
Олеся Янгол 25.03.2010 19:07 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.