КОЛИ ТОБI 27

Це так дивовижно – почути у слухавці слова, промовлені буденним та втомленим голосом - «Вітаю, у Вас народилася донечка»…


Це так неймовірно … Усвідомлення того, що ти став батьком якесь ще  - теоретичне, нечітке та химерне… Ти – батько… Як це бути батьком? Це так хвилююче, такий складний коктейль почуттів… Цікаво, а яка вона, та дівчинка? На кого вона схожа? Не спиться…день неймовірних тривог та переживань давно скінчився, свічка ночі згорає повільно…сну немає…


Це так фантастично – їхати на зустріч з маленькою дівчинкою, в неї ще немає імені, але вона вже потроху стає сенсом твого існування. Пакунок з усім необхідним для Її спорядження передано в палату. Все готове для фотосесії, на якій ти будеш виглядати зовсім спантеличеним…


Що більше готуєшся, то менше готовим почуваєшся. Ось відкрилися двері, ось вийшла Вона, змарніле і схудле дівчисько, вся аж просвічується. Господи! Як я її кохаю, цю малу, що подарувала мені оці хвилини почуттів, які я не можу описати словами, а по-іншому не вмію… Ось поряд з нею медсестра, а в неї в руках Маленька Дівчинка, замотана в малюсінький пакуночок. Боже, невже дітки такі крихітні? Це ж якась лялька! Ми так не домовлялися!!! Діти мають бути більшенькими!!! Я зовсім не вмію тримати немовлят…Матка Боска! Я ловлю на собі погляди людей, що чекають своєї черги отримати дітей та онуків, вони щасливо посміхаються у відповідь на мою суміш розгубленості та неймовірного щастя.


Це так просто – сісти в таксі і поїхати додому втрьох. Ми – родина. Мені двадцять сім, але я через свою субтильну статуру все ще виглядаю хлопчиськом, моя дружина й поготів - дитина. А в пакуночку спить Манюня. Я – батько. Я ще не знаю, що це насправді таке, але чомусь ця думка переповнює мене гордощами. Це так химерно – дивитися на себе збоку і бачити такого дурнувато-щасливого хлопця…


Це так неймовірно – новонароджені пахнуть квітами. Якийсь неземний запах, я читав колись, що подібний запах випромінюють святі старці, наближаючись до Межі… Як би там не було, це дивовижно і не очікувано. Дівчинка виявилась напрочуд тихою і спокійною. Моя дружина знесилено заснула десь там в іншій кімнаті. А ми тут, удвох… Я дивлюся на цю крихіточку і потроху звикаю до її мініатюрності. Мені весь час здається, що її холодно, що я можу її простудити. За вікном січень, за вікном лютий мороз, такий за звичай у нас на Хрещення, але воно вже ніби то минуло. Цей мороз мабуть посланий мені аби вихрестити мене на батька…


Ми проспали до ранку. Ми, добре я сказав. Це дивне маля а ні муркнуло всеньку ніч, але ж я спав курячим сном, раз по раз прокидаючись щоб послухати чи воно дише… Господи, хіба можна таким вар’ятам одружуватися і ставати батьком? Добре, що Бог послав мені розумну дружину…


Ну, от дитина перегрілася… Моя дружина має тепер клопіт з потничкою, яка висипала на шкірі нашої донечки… Уроки батьківства почалися…


Це так неймовірно – стати батьком!


Рецензии
Это так удивительно - услышать в трубке слова, сказанные будничным и уставшим голосом: "Поздравляю, у Вас родилась доченька".
Это так невероятно. Осознание того, что ты стал отцом, какое-то еще - теоретическое, нечеткое и причудливое. Ты - отец. Как это быть отцом? Это так волнует, такой сложный коктейль чувств. Интересно, а какая она, эта девочка? На кого она похожа? Не спится. День невероятных тревог и переживаний давно окончился, свеча ночи сгорает медленно. Сна нет.

Это просто фантастика - ехать на встречу с маленькой девочкой, у нее еще нет имени, но она уже понемногу становится смыслом твоего существования. Тюк со всем необходимым для Ее снаряжения передан в палату. Все готово для фотосессии, на которой ты будешь выглядеть совсем озадаченным.

Чем больше готовишься, тем меньше готовым чувствуешь себя. Вот открылись двери, вот вышла Она, осунувшаяся и похудевшая девочка, вся просто просвечивается. Господи! Как я ее люблю, эту малую, что подарила мне эти минуты чувств, которые я не могу описать словами, а по-другому не умею. Вот рядом с ней медсестра, а у нее в руках Маленькая Девочка, замотанная в малюсенький тюк. Боже, неужели детки такие крошечные? Это же какая-то кукла! Мы так не договаривались!!! Дети должны быть большенькими!!! Я вовсе не умею держать младенцев. Матерь Божия! Я ловлю на себе взгляды людей, которые ожидают своей очереди получить детей и внуков, они счастливо улыбаются в ответ на мою смесь растерянности и невероятного счастья.

Это так просто - сесть в такси и поехать домой втроем. Мы - семейство. Мне двадцать семь, но я из-за своего субтильного телосложения все еще выгляжу мальчишкой, моя жена и подавно - ребенком. А в тюке спит Крошечка. Я - отец. Я еще не знаю, что это в действительности такое, но почему-то эта мысль переполняет меня гордостью. Это так причудливо - смотреть на себя сбоку и видеть такого глуповато-счастливого парня.
Это так невероятно - новорожденные пахнут цветами. Какой-то неземной запах, я читал когда-то, что подобный запах излучают святые старцы, приближаясь к Пределу. Как бы то ни было, это поразительно и неожиданно. Девочка оказалась на удивление тихой и спокойной. Моя жена обессилено заснула где-то там в другой комнате. А мы здесь, вдвоем. Я смотрю на эту крошечку и понемногу привыкаю к ее миниатюрности. Мне все время кажется, что ей холодно, что я могу ее простудить. За окном январь, за окном сильный мороз, такой уж обычай у нас на Крещение, но оно уже вроде миновало. Этот мороз, по-видимому, послан мне, чтобы окрестить меня отцом.

Мы проспали до утра. Мы – это я хорошо сказал. Это странное дитя даже не мурлыкнуло за всю ночь, хоть я спал куриным сном, всё время просыпаясь, чтобы послушать, дышит ли оно. Господи, разве можно таким недоумкам вступать в брак и становиться отцом? Хорошо, что Бог послал мне умную жену.
Ну, вот ребенок перегрелся. Моя жена имеет теперь проблемы с потницей, которая высыпала на коже нашей доченьки. Уроки отцовства начались.
Это так невероятно - стать отцом!

Анна Дудка   14.09.2011 22:22     Заявить о нарушении
Спасибо, Анна, еще раз. Извините, что благодарю Вас запоздало)

Святослав Синявський   27.09.2011 21:15   Заявить о нарушении