Вода огортає тіло, ковтає монетки, торкає комиш і лепеху...
Вода затікає до кадру, там: дивні руїни, покинута Зона, годинник, пінцет, портмоне, набрякле сімейне фото. Вода залишається в кадрі. Вода поглинає все...
Я чую її. Я - поряд. На березі. Темно. Ні вітру, ні подиху ніц. Я знаю вона тече. Я їй довіряю і хочу щоб попіл колись поминальний вона розчинила в собі...
Вода та Попiл
© Copyright: Валентин Лученко, 2010
Свидетельство о публикации №210052501258
Свидетельство о публикации №210052501258
Рецензии
Так, вода витримає усе, як і земле. Скільки туди вже бруду навалено, й не тільки сміття бутового, а й думок брудних. А вони все одно очищають, змивають і прощають нас людей.
Олеся Янгол 27.05.2010 11:03 • Заявить о нарушении
Олеся Янгол 27.05.2010 11:03 • Заявить о нарушении
вони сильніші нас, це нам лише здається які ми важливі і як ми все позасмічували, але без нас Планета за кілька століть заховає всі сліди нашого існування...
Валентин Лученко 27.05.2010 11:30 Заявить о нарушении
Валентин Лученко 27.05.2010 11:30 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.