Василина Иванина. Свидание с апрелем

С украинского http://proza.ru/2010/04/26/57

...Под утро холодало в эту пору.
Казалось, до весны не добрести.
Но из долин зима сбежала в горы –
И сакура решилась зацвести.
В горах у нас и нынче воздух стынет,
На ветках почки ёжатся крепки,
Снега сползают медленно с вершины,
И мутится течение реки.
А в Ужгороде удержу не знает
Весна… Не веря раннему теплу,
Душа от удивленья замирает
И ловит розоватую волну,
Что ароматом воздух наполняет. 
Вдвоём искали, будто хироманты,
В ладонях города мы линии судьбы.
И в каждом знаке - вот уж дилетанты! -
Нам мнилось исполнение мечты...

...И снова на свидании с апрелем
В былое память наведёт мосты:
ужель для нас лишь платьице надели
те вишни, чтобы впредь так не цвести?..
***

Побачення з квiтнем
 
...Там ранок був холодний і похмурий,
здавалось – до весни не добрести.
Та у долині геть зима майнула –
і сакури наважились цвісти.
У наших горах ще сьогодні зимно,
ще від морозу щуляться бруньки,
сніги повзуть повільно з верховини
і каламутять течію ріки.
А в Ужгороді вже весна квітує!
Душа відвикла за оці роки
від раннього тепла – і ось мовчу я,
збентежена цвітінням пломінким.
Колись отут рожевим ароматом
весна і юність пОвнили буття.
Ми вдвох шукали, наче хіроманти,
в долонях міста лінію життя.
... І знову на побаченні із квітнем
в минуле пам’ять прокладе мости:
невже для нас ці сакури розквітли, –
так, як ніколи їм вже не цвісти?..

2005