Iз Ярослава Iвашкевича. До того, як весна постане

До того, як весна зелена постане,
До того як підуть люті морози,
В колисці затишній
В колисці ласкавій,
Понаді мною сосна,
Понаді мною береза
Вітям шепочуть на рано.

Шепочуть й співають.
І лине скрипкова
Мелодія тиха,
Мелодію нова,
Мелодія дивна,
Якої й не чутно,
Яка дозріває.

Так я поринаю
Немов в снігу пір’я
В сухе жовте листя.
І тільки я духом
Все чую й вивчаю,
Чи ніч вже надходить,
Чи світло спливає.
І чи так насправді буває??

І тільки крізь сон
я витягую руки:
- Мене не буди,
я нічого не хочу.
Бо знаю: існую
у цьому безмір’ї,
у морі любові,
до людства існую.

---------------------------

Nim przyjdzie wiosna

Nim przyjdzie wiosna,
nim min; mrozy,
w ciszy kolebce -
nade mn; sosna
nade mn; brzoza
witkami szepce.

Szepce i ;piewa
niby skrzypcowa
melodia cicha
melodia nowa
kt;rej nie s;ycha;,
kt;ra dojrzewa.

Tak si; zapadam
jak w ;niegu puchy
w jesienne li;cie
i tylko duchem
s;ucham i badam
czy noc nadchodzi
czy ;wit si; rodzi,
czy rzeczywi;cie??

I tylko przez sen
wyci;gam r;ce
- to mnie nie budzi,
nie chc; nic wi;cej
bo wiem, ;e jestem
w niesko;czono;ci,
w morzu mi;o;ci
do ludzi.