Iз Ярослава Iвашкевича. Профанне кохання

Гардини світло, мов вода, зелене.
А смуга сонця каже – нескінченність
Існує. І тихого відблИску лагода
Стече на тіло як смарагдова вода.

На синім оксамиті будеш мов мореля,
Очищена від шат, спокійна та кругла.
На твої персі руку менестреля
Я покладу – і затремтить струна.

Як пальцем винайду шовкових губ повабливу опону,
То голубих і золотих зірниць мільйони
По стелі пролетять й блакиттю вкриють все.

І зеленню заллють, і, золотом годовані,
Тих блідих вікон водяні заслони.
І срібний вечір, на ніч чорну змінений, впаде.

-----------------------------------------------

JAROSLAW IWASZKIEWICZ.

Amore profano

Kotara da nam ;wiat;o zielone jak woda.
Smuga s;o;ca nam powie, ;e jest niesko;czono;;,
Spokojnego odblasku twardawa ;agoda
Sp;ynie na twoje cia;o jak jasna zielono;;.

Na sinym aksamicie b;dziesz jak morela,
Wy;uskana z szat wszelkich, spokojnie okr;g;a.
Przy;o;; do twych piersi gestem menestrela r;k;,
a pier; twa zadr;y jak struna poci;g;a.

Gdy palcem znajd; ust twych jedwabn; opon;,
Go;;bie z;otych blask;w przelec; sufitem
I roztopi; si; w oknie - pachn;cym b;;kitem.

Zieleni; zaduman; i ;;;ci; karmione.
Wreszcie na bladych okien wodniste zas;ony
Upadnie siny wiecz;r w czarn; noc zmieniony.