Подув з полів весняний вітер моїх страждань,
І кличуть шляхів моїх хитросплетені стежини.
Одвічної самотності таємний потяг поневірянь
Каже, не побудувати, що не збудовано на чужині.
Піду крізь луки весняні по легкім стеблинні,
Най в небі високім вирує синя комета,
Наче мисливець, зловлю метелика у мережі левині,
Міст великої таємниці заволодівши секретами.
Jaroslaw Iwaszkiewicz. W;;cz;ga
Powia; od p;l wiosennych wiatr mojej w;;cz;gi,
Wzywaj; mnie mej drogi ;cie;ki pogmatwane.
Samotno;ci wieczystej tajemne pot;gi
M;wi;, ;e nie zbuduj;, co nie zbudowane.
P;jd; przez odm;odzone po ;;kach badyle,
Ob;;dnie wiruj;ca, niebieska kometa,
Jak ;owca, co w lwie sieci u;owi motyle,
Miast wielkiej tajemnicy posiad;szy - sekreta.
Ярослав Iвашкевич. Поневiряння
© Copyright: Ирина Гончарова, 2010
Свидетельство о публикации №210081101348
Свидетельство о публикации №210081101348
Рецензии