Ярослав Iвашкевич. Гей, Вiтре Весняний

Гей, Вітре Весняний, мені ти відслониш
Казковий Сандомеж, з туманів і пари.
Ти квіти роздуєш, бузки ти запалиш
І на Пивоварній, і там, на Підвалі.

І знову все літо – бо в полі ти стоїш,
Авто мов ті стоги, бредуть крізь Сандомеж,
Авто золотаві - і мов з золота Вісла,
Бо літо так смажить - що Вісла вже всиха.

Аж он в осені, як у куряві листя,
Все бачу вигадним, все бачу недійсним
Мури кафедрові,  і башта, і дзвони,
І місто безкрає в туману опоні.

Допоки зима не спочине у снігу,
Як зграя вовків,  що бігли й застигли;
Й дахи всі, і вежі, й будинки, і доли
Немовби дрімають й пливуть мимоволі.

Аж коли знов прийдеш – і знову відслониш,
Ти, Вітре Весняний, мій древній Сандомеж.


Примітка: Сандомеж або його ще називають «Малий Рим». Розташований на високому березі р. Вісли. Вважається одним із найстаріших та найкрасивіших міст Польщі. Має унікальний архітектурний ансамбль старого міста з готичною Опатівською Брамою, ратушею 14 століття та готичним кафедральним собором.
Ярослав Iвашкевич дуже любив це місто і часто там перебував.

Jaroslaw Iwaszkiewicz
* * *

Wietrze wiosenny, ty mi ods;onisz
Z mgie; i opar;w pi;kny Sandomierz,
Rozdmuchasz kwiaty i bzy zapalisz
I na Browarnej i na Podwalu.

I znowu latem - bo w polu stoisz,
Wozy kopiaste brn; przez Sandomierz,
I wozy z;ote - i z;ota Wis;a,
Bo lato pali - i Wis;a wysch;a.

A na jesieni w kurzawie li;ci
Wszystko si; zdaje nierzeczywiste,
Mury katedry i dzwony wie;y,
I miasto ca;e w tumanie le;y.

Dop;ki zim; nie za;nie w ;niegu,
jak stado wilk;w zastyg;e w biegu;
Dachy i wie;e, domy i do;y
Na po;y p;yn;, drzemi; na po;y.

A; kiedy przyjdziesz - i zn;w ods;onisz,
Wietrze wiosenny, stary Sandomierz.