Третiй жмуток 4

Іван ФРАНКО

Третій жмуток 4

В алеї нічкою літнОю
Я йшов без тями, наче тінь,
Горіли зорі наді мною,
І неба темная глибінь,
Мов океан тиші, спокОю,
Лилася в душу. Як же я
Ще вчора вас любив, о зорі,
Тебе, блаките! Як моя
Душа в безмірному просторі
Купалася, на ті прозорі
Луги летіла, де цвітуть
Безсмертні квіти, де гудуть
НескАзанно-солодкі співи!
А нині темні і тяжкі ви
Для мене, весь ваш чар погас.
Ненавиджу я нині вас!
Ненавиджу красу і силу,
І світло, й пісню, і життя,
Ненавиджу любов, чуття, -
Одно люблю лиш - забуття,
Спокій, безпам"ятну могилу.

В алеї нічкою літнОю
Я йшов без тями, наче тінь.
Поперед мене, поза мною
Снували люди. Дзінь-дзінь-дзінь!
Дзвонив біцикл. Нелися шепти
Любовних пар, далекий спів...
Та в серці мойому засів
Біль лютий, на який не вспів
Ніхто ще видумать рецепти.
Я йшов, та знав, що я - могила,
Що нерв життя у мене вмер,
Що тут, внутрі, на дні тепер
Душа моя похоронила
Всі радощі і всі страждання,
Весь спів, що вже не стане знов,
Своє найвищеє бажання,
Свою остатнюю любов.