Лина Костенко. День за днем
Грусть на них, как черное тавро.
Дни мои, чем будет вспоминаться,
Слов моих затравленных нутро.
Люди мои, вы - родство родное!
Так мне грустно, что всего пугаюсь.
В том несоответствие, не скрою,
Только я, преступница, не каюсь.
Кто шумит, кто в руководство метит.
Кто танцует ритуальный танец.
Время мудрое и фикции отменит,
Я же, впрочем, все-таки останусь.
Ліна Костенко
День за днем, вони вже звуться - дати.
Густо смутків чорного литва.
Дні мої, а чим же вас згадати,
всі мої зацьковані слова.
Люди мої, рідна моя рідність!
Щось мені так сумно, аж лякаюсь.
Щось приходжу я в невідповідність,
і чомусь, злочинниця, не каюсь.
Хтось там галасує, голосує.
Хтось танцює ритуальний танець.
Час - він мудрий, фікції скасує,
а, між іншим, я таки зостанусь.
Свидетельство о публикации №210111501371
Игорь Федькин 05.12.2010 16:33 Заявить о нарушении
Старалась сохранить позицию Лины ☺...
Татьяна Столяренко-Малярчук 06.12.2010 09:47 Заявить о нарушении