Иван Франко. Россия, край тот грусти и терпенья

Россия, край тот - грусти и терпенья,
Уж, не такой ли час проходишь ныне?
В тревожной самолюбия пустыне
Всё старшее исчезло поколенье,

Дрожит вся сила края, как заклята,
А часом тем на лютый бой за волю
Летят малые дети-голубята,
Костьми ложатся в снежном поле.

Россия, край для крайностей жестоких!
Твой витязь Святогор в пещере дремлет,
Козацка воля спит в степях широких,

А девушка-голубка на бульваре
Платком – не рыцарской трубою
Дает сигнал кровопролитья – к бою.



Іван Франко (з циклу «Тюремні  сонети»)

Росіє, краю туги та терпіння,
Чи ж не такий ти час проходиш нині?
В тривоги й самолюбія пустині
Позабивались старші покоління,

Тремтить вся сила краю, як заклята,
А тим часом на лютий бій за волю
Летять малії діти-голуб`ята,
Кістьми лягають у сніжному полі.

Росіє, краю крайностів жорстоких!
Твій витязь Святогор дріма в печарі,
Козацька воля спить в степах широких,

А дівчина-голубка на бульварі
Платком, а не лицарською трубою
Сигнал до кроволиття й бою.
13 сент 1889