Самому собi

Самому  собі 


Коли  про  чорне
Кажуть – біле,
Коли  про  квітку
Кажуть – стигле,
Коли  про  святого
Кажуть – злодій,
Бо  думки  про  совість
Зараз  не  в  моді.


Коли  змішались
Океан  з  небом,
Коли  зчепились
Червоне  з  чорним,
Коли  білий  сніг
Заляпався  кров’ю,
А  пісні  про  щастя
Поїлися  моллю.


Коли  тобі  кажуть:
„ Мабуть, то  так  треба ”
І  руки  криваві
Підносять  до  неба.
Де  правда – де  кривда
Вже  не  розпізнати,
Хоча  це  тобі
Бажалось  би  знати.


І  коли  келих
Ти  п’єш  на  руїнах,
Знай – перед  тобою
Наша  країна:
З  порубаним  лісом,
З  затоптаним  лугом,
Із  автомата
Застреленим  другом,
З  усмішкою  вбивці
В  плямистій  формі,
Що  зірку  змінив
На  тризуб  на  пагоні.


Як  втямив  то вийди
Мовчки  зі  строю,
І  не  декларуй
Замусолені  ролі,
Не  треба  овацій,
Просто  встань  і  піди,
Бо  знову  діждешся
Якоїсь  біди.

І  вже  якщо  встав
До  гартованих  грат,
Хай  буде  тобою
Вдоволений  кат,
Нехай  і  йому
Буде  досить  роботи,
Війна  не  буває
Без  крові  і  поту.

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - 

              Нас  скільки  хотіли
              Топтали  і  гнули,
              І  вміло  здуривши,
              В  болото  упхнули.
              А  хочеться  бурі,
              А  хочеться  вітру,
              Чи  стане  нам  сили
              Піднятись  на  битву?




07.91   /   07.93   /  07.95