Допит
Присвячений правозахиснику
Юрію Литвину і всім його побратимам,
що загинули в Сталінських ГУЛАГах,
та катівнях репресивної системи часів
Радянського Союзу.
Чи складно полюбити світ,
Й за нього вмерти?
Чи важко шугонуть за край,
Коли безсмертний?
Чи просто загубити тіло,
Захистивши душу?
Коли так треба,
І коли собі говориш : „ Мушу ”.
В побитому вікні,
Мигають пізні зорі.
Самі з собою грають,
У калюжі крові.
Дрімає сонна ніч.
Вже стука ранок в грати.
Скоро прийдуть.
І треба рішення приймати.
травень 2005
Допит
© Copyright: Владимир Василюк, 2010
Свидетельство о публикации №210120300071
Свидетельство о публикации №210120300071
Рецензии
На это произведение написаны 2 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.