Спляча красуня -укр. -

Спляча  красуня 

(Оживший  портрет  Санті  Рафаеля) 


Блукаю  по  світах   
І  все  ж  таки  дорога,
Де  би  не  був,
А  до  цього  порога 
Завжди  лечу,
Неначе  вільний  птах.


Давно  не  був.
Змінилось  як.
Вже  й  інтер’єр  забув.
Відривши  браму,
Ошелешено  здригнувсь,
Віп’явши  очі  в  раму.


Віват  Вам  Генії,
Небесна  благодать,
Що  дарувала  Вам  талант
Сих  боговибраних  мадонн
Із  мармуру  ваять
Й  на  полотні  писать.


О  геній  Рафаеля,
То, мабуть, твоя  картина
Не знамо  як   
Потрапила  сюди
І  паморочить  розум,
Як  бокал  хмільного  Еля.


Так – впізнаю,
Так – це  його  рука,
Не  бачити  ж  бо  волі
Від  дзвінка  і  до  дзвінка.


Цей  почерк  незрівнянного  маестро ...
Мадонна  при  свічках
За  столиком  сидить
Опісля  скромної  фієсти.
Схилила  голову,
         здрімнула,
              спить.
Застигла  у  віках.


Який  овал.
Яка  краса.


Розсипане  волосся
Під  вправним  гребінцем
По  ліктях  розлилося.
От  тільки  дивний  блиск   
      Засвічений
По  щоках  пробіга.
Неначе  від  вогню,
А  чи  коштовним  камінцем   
      Підсвічений.
Рубін?
      Алмаз ?
         А  чи  простий  Опал?
               

Купаюсь  в  аурі  видіння.
З  невидимих  століть
Осипалось  каміння,
Вона  ж  немов  жива.
Не  руш  її,
Спинися  мить ...


Та  раптом, що  це?
Оклик: „ Зіна ! ”
І  вмить  написана  картина
Здригнулась  дивно, ожила,
Омана  впала,
Воском  оплила.


Посеред  томних  вій
Відкрились  чорні  очі,
Мадонна  повернулась  до  життя,
Покліпавши, струсила  морок  ночі.
Здригнувсь  безсилий  розум,
Та  назад  немає  вороття. 


Полазив  по  світах.
Набачився  чудес.   
А  от  такого ...
Так  ненароком
Звернешся  й  до  бога,
Щоб  розум  повернуть.
Та  все  ж  не  в  цьому  суть. 


Де  ж  ви  тепер, великії  поети,
Майстри  кувалди,
             пензля,
              і  пера,
Чому  ж  ви  тут!
Не  пишете  портрети?
Засіять  цілину
Давно  прийшла  пора.

- - - - - - - - - - - - - - 

Малим – морозиво,
Жіноцтву – шана  й  квіти.
Мабуть, я  всіх  давно  уже  дістав.
А  що  ж  красуні?
Де  ж  їх  бідних  діти?

В  різьблені  рами!
І  на  п’єдестал!




червень  2004