Тож пломеніє моєї душі надвіслянська готика,
Як яскраве бароко спломенів у ній вірш-еротик.
Але зараз усі пажі з картин Ван-Дайка,
Кланяючись увічливо, повідали, що то є байка.
І, помахуючи блакитним із страусового пір’я віялом,
Бо, що би я не подумаю – то є тільки мрією.
Аж раптом, як я відчув вустами вуст дотик,
То все, що вимріяв тоді – тільки цей вірш-еротик.
Iз Ярослава Iвашкевича. Еротик
© Copyright: Ирина Гончарова, 2010
Свидетельство о публикации №210121100844
Свидетельство о публикации №210121100844
Рецензии