Ода монтажникам комп ютерних мереж -укр. -

Монтажникам  комп’ютерних  мереж

Девіз  людей – „ сильніш, бистріше, вище ”.
Наскільки  мудро  це, то  не  мені  судить.
Та  Піонерам, тим, що йдуть  туди  де  вітер  свище,
Завжди  кажу: „ Нехай  не  згасне  мить ”.

Не  порухом  чарівної  правиці,
В  реальність  втілюють  розмиті  міражі,
І  не  молитвою  до  божої  десниці,
Із  марева  проекту  до  новітньої  межі.

Був  би  клієнт,  хоч  від  самого  Бога,
Чи  в  Рай, а  чи  й  до  Пекла  б  потягли,
І  чим, і  як, та  що  дорога ...
Все  би  зуміли, встигли  б  і  змогли .

Легкі  на  зліт, ні  сну  і  ні  спокою,
Сьогодні  тут, а  завтра  може  там,
Лиш  помахають  з  ходу  Вам  рукою,
А  кабінетний  спокій ... хоч  Тобі  віддам.

Яке  там „от” і „до”, як  треба  значить  треба,
Ще  сонце  не  зійшло, чи  то  давно  вже  спить,
Скажіть, змонтують  лінки**  до  самого  неба,
У  чудернацьку  зоряну  блакить. 
   
Без  них  загинули  Атланта, Рим  і  Троя,
І  Третій  Рейх  і  навіть  СРСР,
І  Білу  Гейцу  теж, мабуть, нема  спокою,
Якщо  зачмихав  професійний  волонтер.

Кому  вони  потрібні  Інтернети  й  Гігабайти**,
У  бочку  засолить, чи  так  кому  віддать,
Якщо  не  буде  їх  кому  й  куди  подати,
І  більш  того, ще  і  заклімпувать**.

Без  нагород, а  на  обід – гірок***  і  кусень  сала,
Буває,  правда,  й  те, ну ... чим  запить,
І  слово  до  душі, і  Муза  не  змовчала,
А  за  заслуги  хай  вже  інший  хто  кричить.
         
„Contra spem spero !”* – „без надії сподіваюсь!”,
У  краще  їх  життя, у  їх  сталеву  волю, 
Бо  й  я  у  творчу  цю  професію  кохаюсь.
Ми  здатні  грати  більш  значимі  ролі.

Хоч  мало  їх – на  пальцях  полічити,
Хоч  мало  їх – для  них  немає  меж.
Цю  Оду  їм  я  хочу  присвятити –
Монтажникам  комп’ютерних  мереж.**


          * (латинь)  - „ без надії сподіваюсь ”
          ** -  професійні терміни.
          ***(народне) - огірок

30 . 01 . 2005 

*************************************************************