Веточка Вишни. Почти песня

С украинского http://stihi.ru/2011/01/31/2778

Шла зима метелью снежной...
Я мечту в ладонях нежно
Согревала своим сердцем, как могла.
Потерялось в завирухах
Наше счастье,
Да не слушай,
Что разлучница нашепчет нам зима...

Боль души залечит вечер,
Обовьёт тихонько плечи
Дивным маревом,
Качая, как дитя.
Месяц смотрит серебристо,
Сыплет звездное монисто,
На дорожку, что ведёт к тебе меня...

Там росой лучатся трели,
Ветер сладостней свирели,
И цветёт любовь, как яблоневый цвет.
Замирает час...
И счастье,
Как святое всем причастие...

Дивный край любви и чистый её свет.
***

Веточка Вишни. Майже пiсня

Йшла зима холодна, сніжна...
Я сама в долонях ніжно
Зігрівала світлу мрію, як могла.
Загубилось в завірюхах
Наше щастя,
Та не слухай,
Що нашіптує розлучниця-зима...

Біль душі тамує вечір,
Огортає ніжно плечі
Дивним маревом,
Колише, мов дитя.
Місяць сріблом грає чистим,
Сипле зоряне намисто,
Простеля доріжку в світле майбуття...

Там бринить роса на гілці,
Грає вітер на сопілці,
І квітча кохання яблуневий цвіт.
Час спиняється...
І - щастя,-
Як святе для всіх причастя...

Дивний край любові - чистий світ.