Ранкова Замальовка
Такий ну зовсім недоречний.
Такий, як ті підрядні речення
в листах твоїх останніх…
Сьогодні прокидатися боявся.
Констатувати згаслість почуттів.
Цю порожнечу в грудях винести несила.
Я пробував колись.
Я не хотів би знов
проходити стежками,
які топтав не раз,
не два.
Горить нічник,
хоч ранок вже давно
надворі та в кімнаті…
І сонячне проміння поглинуло Зорю…
Свидетельство о публикации №211030400427
Я, взагалі-то, вірші без рими вважаю більш глибокими, бо автор не схотів жонглювати словами, щоб причесати тему. Такі вірші найщіріщі.
Вам вдалося.
З повагою,
Елена Иваницкая 06.03.2011 16:53 Заявить о нарушении
В юності я вважав, що верлібр це від неспроможності автора оволодіти технікою віршування. Бавився римами, навіть писав сонети. Але з часом зрозумів, що вільний вірш то є саме тим, що найкраще дозволяє виразити поетичне мислення автора, якщо воно унього є. Єдине, що залишилося від юнацьких уподобань, то ритмічна організація тексту. Справжніх верлібрів я так і не навчився писати :-)
Ингвар Олафсон 06.03.2011 19:49 Заявить о нарушении
Так і коли серед творів автора, якого знаєш як прозаїка, трапляеться раптом тапляється вірш, досконалий з точки зору рими та ритму, то це все одно тішить, бо воно "як є - то є". І сонети, і етюди - це як фізичні вправи, як трамплін до пошуку свого особистого стилю.
З повагою,
Елена Иваницкая 14.03.2011 16:31 Заявить о нарушении