Ранкова Замальовка

 ...Цей пізній сніг – вологий і важкий.
 Такий ну зовсім недоречний.
 Такий, як ті підрядні речення
 в листах твоїх останніх…

 Сьогодні прокидатися боявся.
 Констатувати згаслість почуттів.
 Цю порожнечу в грудях винести несила.
 Я пробував колись.
 Я не хотів би знов
 проходити стежками,
 які топтав не раз,
 не два.
 Горить нічник,
 хоч ранок вже давно
 надворі та в кімнаті…
 І сонячне проміння поглинуло Зорю…


Рецензии
Такий пронизливий вірш, пане Інгварю.
Я, взагалі-то, вірші без рими вважаю більш глибокими, бо автор не схотів жонглювати словами, щоб причесати тему. Такі вірші найщіріщі.
Вам вдалося.
З повагою,

Елена Иваницкая   06.03.2011 16:53     Заявить о нарушении
Пані Олено, насамперед дякую щиро!
В юності я вважав, що верлібр це від неспроможності автора оволодіти технікою віршування. Бавився римами, навіть писав сонети. Але з часом зрозумів, що вільний вірш то є саме тим, що найкраще дозволяє виразити поетичне мислення автора, якщо воно унього є. Єдине, що залишилося від юнацьких уподобань, то ритмічна організація тексту. Справжніх верлібрів я так і не навчився писати :-)

Ингвар Олафсон   06.03.2011 19:49   Заявить о нарушении
Але погодьтеся, коли у розмаїтті творів автора, що вибрав за напрямок абстракції або інші "ізми", зустрічаєш багатогодинний етюд, що був виконаний в класах, на достатньо високому рівні, то це неодмінно впливає на оцінку творчості.
Так і коли серед творів автора, якого знаєш як прозаїка, трапляеться раптом тапляється вірш, досконалий з точки зору рими та ритму, то це все одно тішить, бо воно "як є - то є". І сонети, і етюди - це як фізичні вправи, як трамплін до пошуку свого особистого стилю.
З повагою,

Елена Иваницкая   14.03.2011 16:31   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.