Ганна Осадко. Про цвета

С украинского http://proza.ru/2011/01/15/1113

Бабочка-капустница,
она ела капусту ещё в прошлой жизни,
когда была гусеницей -
сидит на мальве,
ножками сучит.
Мир в её глазах переливается красками,
и каждая - такая сладкая!
Жёлтая - шарообразная, словно одуванчик,
красная - влекущая, как первые маки,
синяя - раздражающая - колокольчиком в лугах -
калейдоскоп цветов -
увиденных, потому что для неё они важны.

Бежал пёс через овёс серый,
небо серое над ним клонилось,
репьи серые в серой шерсти в прятки забавлялись,
мужчина серый с глазами серыми
ждал его -
тёплой рукой
звал -
и равнодушен был ко всему другому,
кроме этой любви пожизненно-серой -

потому что
каждый видит лишь то, что для него важно:
бабочки - цвета,
пёс - хозяина,
ты - меня,
я - тебя,
а Бог – всех нас.

***

Ганна Осадко

про кольори
 
Метелик капусниця,
він їв капусту ще у минулому житті,
як був гусінню –
сидить на мальві,
ніжками чеберяє.
Світ у його очах міниться барвами,
і кожна – така солодка!
Жовта – куляста, немов кульбабка,
червона – манлива, як перші маки,
синя – дражлива – дзвіночком в луках –
калейдоскоп кольорів –
побачених, бо важливих.

Біг пес через овес сірий,
небо сіре над ним хилилося,
реп'яхи сірі у сірій шерсті в хованки бавилися,
чоловік сірий з очима сірими
чекав на нього –
теплими руками
кликав –
і байдуже було до всього іншого,
окрім цієї любові довічно-сірої –

бо
кожен бачить лише те, що для нього важливе:
метелики – кольори,
пес – господаря,
ти – мене,
я – тебе,
а Бог – усіх нас.