Надя Чорноморець. То плачет небо...

С украинского http://stihi.ru/2011/06/27/5509
               
           Памяти Сергея Шевеля

То плачет небо, то молчит трава,
С тисками будней сладить не сумело
Болезнью раненное страждущее тело,
Душа и светлая, как небо, голова.

Ужасный кашель разрывает грудь,
Вскипает кровь, и силы покидают.
Вдруг судорожно тело замирает,
Немеют мышцы, слова не вернуть...

Спасенье где? Какая жажда жить!..
Нет воздуха... Его бы хоть глоточек...
Стихает напряженье, рвётся нить,
Запутана в немыслимый клубочек.

Как бьётся жилка о висок:
Где воздух? Воздуха б глоток...
***

То плаче небо...
               
          Пам’яті Сергія Шевеля

То плаче небо, то мовчить трава,
Цих буднів тиск здолати не зуміли
Бідою скривджене стражденне тіло,
Душа жива і світла голова.

Нестерпний кашель груди розрива,
Скипає кров і полишають сили.
Судомно стиснуті, глухі й змарнілі,
Німіють м’язи, губляться слова...

Де порятунок? Затягнулась мить...
Повітря... Хоч ковток, хоч пів ковточка...
Напруження стихає, рветься нить,
Заплутана в немислимий клубочок.

Єдина мрія, о бажання світле –
Повітря... Хоч ковток повітря...