Я живу... Я дихаю тобою...

      «Кохання - це дика сила.
      Коли ми намагаємося приборкати його, воно нас знищує.
      Коли ми намагаємося поневолити його, воно перетворює нас в своїх невільників.
      Коли ми намагаємося збагнути його, воно приводить нас в сум'яття думок і почуттів.»             
                (Пауло Коельйо)
    





     Любов не спалахує…  Вона в нас зростає…
     Кожна людина у житті має свій шлях…
     Шлях туги і радості… Шлях любові і розчарування… Шлях до вічності…
     Я теж іду цим шляхом…
     Йду до тебе…

     А дні летять... Летять, як хмари на небі, не залишаючи часу на роздуми.
     Але ти завжди поруч… Поруч зі мною…
     Я відчуваю твоє дихання і серцебиття… Ти – суцільна думка, що витає у моїй Душі…
     Вдень хочу знайти тебе у будь-якому слові…
     Мені так не вистачає твого голосу, твоїх теплих долонь, ніжних вуст і веселих очей… Від цього Серце огортає печаль… а Самотність не дає спокою…
    
     І я поспішаю… Поспішаю жити…
     А жити – значить, дихати тобою…
     І нехай ніхто мене не розуміє... Але ж жити – це прекрасно! 
     І я живу… Живу і дихаю тобою… 
     А Серце, мріючи, радіє і болить…
    
     Лише зараз я розумію, що у коханні правил не існує.
     Можна спробувати вивчити підручники з психології, приборкати душевні пориви, виробити стратегію поведінки -  це все дурниці...
     Останнє слово завжди за Серцем…
     І воно вирішує… Вирішує… як жити, кого кохати, по якому шляху йти далі по життю…
    Лише їм прийняті рішення важливі і потрібні.
    
    І я йому вірю… Вірю своєму Серцю... Серцю і тобі...
    Я вірю тобі!!!