Про розрядку

Хіба між нами спалено мости?
Хіба я йду до тебе по канату?
Чи я прирік кохання на розплату?
Чи я шукаю привід, а не ти

Для того, щоб сваритися щоднини,
Для того, щоб напруження росло,
Щоб кожне недовиказане сло-
Во вбивало нас?… Та лічені хвилини

Рятують нас від крапки. На межі
Ми сходимося часто. Але там
Незатишно і моторошно. Нам
Потрібні для розрядки муляжі,

Щоб ми їх били в пики кулаками –
Тоді б любов буяла поміж нами.


Перклад Анни Дудки (http://www.proza.ru/avtor/sireng):


Меж нами разве сожжены мосты?
Иду к тебе я разве по канату?
Или обрек любовь я на расплату?
Или ищу я повод, а не ты,

Чтоб ежедневно ссориться, кричать,
Чтоб накалялась в доме атмосфера,
Чтоб недосказанным с налету растоптать
Росток любви животворящей веры.

Спасают нас мгновения от лжи.
На грани часто сходимся с тобою.
Так неуютно, жутко нам порою.
Нужны нам для разрядки муляжи,

Чтоб мы их били в рожи кулаками -
Тогда любовь росла бы между нами.