(Фрагмент из поэмы)
…там росли сквозь золу золотые шары,
В каждой лужице там открывались миры,
Золотые дворы заповедного детства,
Проходные дворы!
Там весь год в кирпиче зацветает весна,
Зеленеет таинственной кладки стена,
Отделяя стоялое время подвала
От жилого окна.
Он молчал, чугуном зачуравшийся двор,
Если светом встречал – это фары в упор,
Были тайны верны закутам и амбарам,
Их игумен – топор.
Мне почудилось вдруг – обнажить их пора,
Так была на посулы хозяйка добра!..
Только вышло, что я отщепенец иного,
Проходного двора.
Там в оконцах, как в сказках, алеет огонь,
А взлядишься туда, в глубь минувших окон,
Там ликуют друзья из далёкого детства,
И не гаснет огонь.
А в окошке напротив старуха живёт,
Сквозь герань проступает свеча и киот,
Там читают, читают огромную книгу…
Её слушает кот.
Я пройду вдоль стены, я ведь здесь не чужой,
Двор ещё не расстался с моею душой,
Не она ль, встрепенувшись, спугнёт в подворотне
Огоньки с анашой?
Не она ль всё клянет той измены позор?
Там вершит над невесткой расправу свекор,
И, толпясь под окном, причитают старухи,
И бессилен весь двор.
А бесправный сынок, приникая к окну,
Умоляет в слезах отпустить им вину,
И боится отцова жгута, и жалеет
Молодую жену.
Проходные дворы, проходные дворы,
Ваши судьбы, как лезвия бритвы, остры,
Всем хватило простого и ясного света,
Всем достало муры.
В хлам старъёвщик совал крючковатую трость,
Зазывали цыганки гадать на авось,
Самый мглистый проулок точильщика искры
Проточили насквозь…
…а девчонке за ставнями чахнуть невмочь,
Сквозь сердечко глядеть на весеннюю ночь…
И въедается медленный червь назиданья
В непутевую дочь.
Проходные дворы, проходные дворы,
Вы к заблудшим и падшим бывали добры,
Окна в полночь у вас расцветали, как в полдень
Золотые шары.
Отворялись фанерные двери на стук.
Под хмельком забредал горе мыкавший друг.
И цеплялись на сердце нехитрые тайны,
Будто ноша на крюк.
Так за сердце хватал простодушный рассказ,
Так в сыром коридоре чернел керогаз,
Что темнело не только молчанье у взрослых,
Но и сказки у нас.
А для сказок росла над подвалом Труба,
Выше крыши росла, за скобою скоба,
Не кирпичики тёплые душу ей грели, –
Небылиц короба.
Здесь, на пыльный приступок, под сумерки дня,
Забиралась трепещущая ребятня,
Отчинялось скрипуче знобящее слово,
И стихала возня...
Проходные дворы, проходные дворы,
Ваши выходы к свету по-детски мудры:
Подворотню, зажмурясь, минуешь, а дальше
Пламенеют костры!
Листья жгут, и тряпьё обветшавшее жгут,
Обветшавшую ложь головешкой толкут.
Проходные дворы никому не солгали.
Никому не солгут.
Да, пожалуй, и нету их, этих дворов,
Ни зеркал не осталось, ни стен, ни ковров,
Но бессмертны и выходы их, и проходы,
И поленницы дров.
Да порой расцветают из давней поры
И горят сквозь полынь золотые шары,
Озаряют немеркнущим призрачным светом
Проходные дворы...
Баллада проходного двора
© Copyright: Вячеслав Киктенко, 2012
Свидетельство о публикации №212032300181
Свидетельство о публикации №212032300181
Рецензии
Я вот их на укринский перевёл:
... Там росли крізь золу золоті кулі,
У кожній лужице там відкривалися світи,
Золоті двори заповідного дитинства,
Прохідні двори!
Там весь рік в цеглі зацвітає весна,
Зеленіє таємничої кладки стіна,
Відокремлюючи стоялое час підвалу
Від житлового вікна.
Він мовчав, чавуном зачураться двір,
Якщо світлом зустрічав - це фари в упор,
Були таємниці вірні закутиною і комор,
Їх ігумен - сокиру.
Мені здалося раптом - оголити їх пора,
Так була на обіцянки господиня добра! ..
Тільки вийшло, що я відщепенець іншого,
Прохідного двору.
Там в віконцях, як у казках, червоніє вогонь,
А взляд туди, вглиб минулих вікон,
Там радіють друзі з далекого дитинства,
І не гасне вогонь.
А у віконці навпроти стара живе,
Крізь герань проступає свічка і кіот,
Там читають, читають величезну книгу ...
Її слухає кіт.
Я пройду уздовж стіни, я ж тут не чужий,
Двір ще не розлучився з моєю душею,
Не вона ль, стрепенувшись, злякає в підворітті
Вогники з анашой?
Не вона ль все кляне тієї зради ганьба?
Там вершить над невісткою розправу свекор,
І, товплячись під вікном, голосять старої,
І безсилий весь двір.
А безправний синку, припадаючи до вікна,
Благає в сльозах відпустити їм вину,
І боїться батькова джгута, і шкодує
Молоду дружину.
Прохідні двори, прохідні двори,
Ваші долі, як леза бритви, гострі,
Усім вистачило простого і ясного світла,
Всім дістало мури.
У мотлох стар'евщік пхав гачкуватим тростину,
Зазивали циганки гадати на авось,
Самий імлистий провулок точильника іскри
Проточили наскрізь ...
... А дівчині за віконницями чахнути несила,
Крізь сердечко дивитися на весняну ніч ...
І в'їдається повільний черв'як повчання
В недолугу доньку.
Прохідні двори, прохідні двори,
Ви до заблукали і переможених бували добрі,
Вікна опівночі у вас розквітали, як опівдні
Золоті кулі.
Відчинялися фанерні двері на стукіт.
Напідпитку забрідав бідувати друг.
І чіплялися на серце нехитрі таємниці,
Ніби ноша на гак.
Так за серце хапав простодушний розповідь,
Так в сирому коридорі чорнів керогаз,
Що темніло не тільки мовчання у дорослих,
Але й казки у нас.
А для казок росла над підвалом Труба,
Вище даху росла, за скобою скоба,
Чи не цеглинки теплі душу їй гріли, -
Небилиць короба.
Тут, на курний приступок, під сутінки дня,
Забиралася тремтяча дітвора,
Отчінялось скрипуче знобящем слово,
І стихала метушня ...
Прохідні двори, прохідні двори,
Ваші виходи до світла по-дитячому мудрі:
Підворіття, заплющивши очі, минеш, а далі
Полум'яніють багаття!
Листя палять, і ганчір'я постарілих джгут,
Занепалу брехня головешкою товчуть.
Прохідні двори нікому не збрехали.
Нікому не збрешуть.
Так, мабуть, і нема їх, цих дворів,
Ні дзеркал не залишилося, ні стін, ні килимів,
Але безсмертні і виходи їх, і проходи,
І дровітні дров.
Та деколи розцвітають з давньої пори
І горять крізь полин золоті кулі,
Опромінюють немеркнучим примарним світлом
Прохідні двори ...
Пётр Кошель 24.03.2012 00:38 Заявить о нарушении
... Там росли крізь золу золоті кулі,
У кожній лужице там відкривалися світи,
Золоті двори заповідного дитинства,
Прохідні двори!
Там весь рік в цеглі зацвітає весна,
Зеленіє таємничої кладки стіна,
Відокремлюючи стоялое час підвалу
Від житлового вікна.
Він мовчав, чавуном зачураться двір,
Якщо світлом зустрічав - це фари в упор,
Були таємниці вірні закутиною і комор,
Їх ігумен - сокиру.
Мені здалося раптом - оголити їх пора,
Так була на обіцянки господиня добра! ..
Тільки вийшло, що я відщепенець іншого,
Прохідного двору.
Там в віконцях, як у казках, червоніє вогонь,
А взляд туди, вглиб минулих вікон,
Там радіють друзі з далекого дитинства,
І не гасне вогонь.
А у віконці навпроти стара живе,
Крізь герань проступає свічка і кіот,
Там читають, читають величезну книгу ...
Її слухає кіт.
Я пройду уздовж стіни, я ж тут не чужий,
Двір ще не розлучився з моєю душею,
Не вона ль, стрепенувшись, злякає в підворітті
Вогники з анашой?
Не вона ль все кляне тієї зради ганьба?
Там вершить над невісткою розправу свекор,
І, товплячись під вікном, голосять старої,
І безсилий весь двір.
А безправний синку, припадаючи до вікна,
Благає в сльозах відпустити їм вину,
І боїться батькова джгута, і шкодує
Молоду дружину.
Прохідні двори, прохідні двори,
Ваші долі, як леза бритви, гострі,
Усім вистачило простого і ясного світла,
Всім дістало мури.
У мотлох стар'евщік пхав гачкуватим тростину,
Зазивали циганки гадати на авось,
Самий імлистий провулок точильника іскри
Проточили наскрізь ...
... А дівчині за віконницями чахнути несила,
Крізь сердечко дивитися на весняну ніч ...
І в'їдається повільний черв'як повчання
В недолугу доньку.
Прохідні двори, прохідні двори,
Ви до заблукали і переможених бували добрі,
Вікна опівночі у вас розквітали, як опівдні
Золоті кулі.
Відчинялися фанерні двері на стукіт.
Напідпитку забрідав бідувати друг.
І чіплялися на серце нехитрі таємниці,
Ніби ноша на гак.
Так за серце хапав простодушний розповідь,
Так в сирому коридорі чорнів керогаз,
Що темніло не тільки мовчання у дорослих,
Але й казки у нас.
А для казок росла над підвалом Труба,
Вище даху росла, за скобою скоба,
Чи не цеглинки теплі душу їй гріли, -
Небилиць короба.
Тут, на курний приступок, під сутінки дня,
Забиралася тремтяча дітвора,
Отчінялось скрипуче знобящем слово,
І стихала метушня ...
Прохідні двори, прохідні двори,
Ваші виходи до світла по-дитячому мудрі:
Підворіття, заплющивши очі, минеш, а далі
Полум'яніють багаття!
Листя палять, і ганчір'я постарілих джгут,
Занепалу брехня головешкою товчуть.
Прохідні двори нікому не збрехали.
Нікому не збрешуть.
Так, мабуть, і нема їх, цих дворів,
Ні дзеркал не залишилося, ні стін, ні килимів,
Але безсмертні і виходи їх, і проходи,
І дровітні дров.
Та деколи розцвітають з давньої пори
І горять крізь полин золоті кулі,
Опромінюють немеркнучим примарним світлом
Прохідні двори ...
Пётр Кошель 24.03.2012 00:38 Заявить о нарушении
а вот так примерно на болгарском:
се е увеличила през пепелта на златни топки
Във всяка има локва на отворени светове
Златен резерв ярда детство
Дворове!
Там е цялата година в тухлена пролетта цъфтят,
Тайнственият зелена стена зидария
Разделянето на застой време на мазето
От жилищна прозорец.
Пётр Кошель 24.03.2012 00:41 Заявить о нарушении
се е увеличила през пепелта на златни топки
Във всяка има локва на отворени светове
Златен резерв ярда детство
Дворове!
Там е цялата година в тухлена пролетта цъфтят,
Тайнственият зелена стена зидария
Разделянето на застой време на мазето
От жилищна прозорец.
Пётр Кошель 24.03.2012 00:41 Заявить о нарушении