Я вот их на укринский перевёл:

... Там росли крізь золу золоті кулі,
У кожній лужице там відкривалися світи,
Золоті двори заповідного дитинства,
Прохідні двори!

Там весь рік в цеглі зацвітає весна,
Зеленіє таємничої кладки стіна,
Відокремлюючи стоялое час підвалу
Від житлового вікна.

Він мовчав, чавуном зачураться двір,
Якщо світлом зустрічав - це фари в упор,
Були таємниці вірні закутиною і комор,
Їх ігумен - сокиру.

Мені здалося раптом - оголити їх пора,
Так була на обіцянки господиня добра! ..
Тільки вийшло, що я відщепенець іншого,
Прохідного двору.

Там в віконцях, як у казках, червоніє вогонь,
А взляд туди, вглиб минулих вікон,
Там радіють друзі з далекого дитинства,
І не гасне вогонь.

А у віконці навпроти стара живе,
Крізь герань проступає свічка і кіот,
Там читають, читають величезну книгу ...
Її слухає кіт.

Я пройду уздовж стіни, я ж тут не чужий,
Двір ще не розлучився з моєю душею,
Не вона ль, стрепенувшись, злякає в підворітті
Вогники з анашой?

Не вона ль все кляне тієї зради ганьба?
Там вершить над невісткою розправу свекор,
І, товплячись під вікном, голосять старої,
І безсилий весь двір.

А безправний синку, припадаючи до вікна,
Благає в сльозах відпустити їм вину,
І боїться батькова джгута, і шкодує
Молоду дружину.

Прохідні двори, прохідні двори,
Ваші долі, як леза бритви, гострі,
Усім вистачило простого і ясного світла,
Всім дістало мури.

У мотлох стар'евщік пхав гачкуватим тростину,
Зазивали циганки гадати на авось,
Самий імлистий провулок точильника іскри
Проточили наскрізь ...

... А дівчині за віконницями чахнути несила,
Крізь сердечко дивитися на весняну ніч ...
І в'їдається повільний черв'як повчання
В недолугу доньку.

Прохідні двори, прохідні двори,
Ви до заблукали і переможених бували добрі,
Вікна опівночі у вас розквітали, як опівдні
Золоті кулі.

Відчинялися фанерні двері на стукіт.
Напідпитку забрідав бідувати друг.
І чіплялися на серце нехитрі таємниці,
Ніби ноша на гак.

Так за серце хапав простодушний розповідь,
Так в сирому коридорі чорнів керогаз,
Що темніло не тільки мовчання у дорослих,
Але й казки у нас.

А для казок росла над підвалом Труба,
Вище даху росла, за скобою скоба,
Чи не цеглинки теплі душу їй гріли, -
Небилиць короба.

Тут, на курний приступок, під сутінки дня,
Забиралася тремтяча дітвора,
Отчінялось скрипуче знобящем слово,
І стихала метушня ...

Прохідні двори, прохідні двори,
Ваші виходи до світла по-дитячому мудрі:
Підворіття, заплющивши очі, минеш, а далі
Полум'яніють багаття!

Листя палять, і ганчір'я постарілих джгут,
Занепалу брехня головешкою ​​товчуть.
Прохідні двори нікому не збрехали.
Нікому не збрешуть.

Так, мабуть, і нема їх, цих дворів,
Ні дзеркал не залишилося, ні стін, ні килимів,
Але безсмертні і виходи їх, і проходи,
І дровітні дров.

Та деколи розцвітають з давньої пори
І горять крізь полин золоті кулі,
Опромінюють немеркнучим примарним світлом
Прохідні двори ...

Пётр Кошель   24.03.2012 00:38   Заявить о нарушении

а вот так примерно на болгарском:

се е увеличила през пепелта на златни топки
Във всяка има локва на отворени светове
Златен резерв ярда детство
Дворове!

Там е цялата година в тухлена пролетта цъфтят,
Тайнственият зелена стена зидария
Разделянето на застой време на мазето
От жилищна прозорец.

Пётр Кошель   24.03.2012 00:41   Заявить о нарушении