Пiкнiк на узбiччi

…ці кілька днів із тобою,
вірші  без слів – тільки коми,  тільки десятки ком, 
щось таке,
про що будемо згадувати потім, навіть  віки по тому,
подумки розкладаючи зелену тишу і золоту полуденну втому 
на кадри підсвічені –
як нереальні стовбури сосен за нашим урбаністичним  вікном,

як їхня кора лущилася шматками,
буцім  моя засмагла у травні спина дитяча,
як нижнє гілля чорніло розгублено,
таке зайве  зеленій, вільжистій  кроні,
як зривалась зі сну налякано: – ти ще тут? – ні, нічого, уже не плачу,
а ти втишував, люляв: – і - маленька, не бійся – і цілував у скроні,

а ще – тоді черемха цвіла –
я її нюшила вранці –  така відчайдушно-біла,
і кожен  крок міг би стати у цій не шаховій грі вирішальним шахом,
і було байдуже навіть те, що дні та ночі 
тікали від нас,
як ляклива білка,
традиційно – поміж трьох сосен,
відомим  лиш їй одній 
золотим шляхом.


Рецензии
Ганно, ну що написати?!
Ваші вірші кращі за весняні квіти!

З повагою, з повагою, з повагою,

Елена Иваницкая   03.05.2012 13:14     Заявить о нарушении
Сердечно дякую, дорога Оленко!
Цікавого і запашного травня!
з теплом,

Ганна Осадко   05.05.2012 10:53   Заявить о нарушении
На это произведение написаны 4 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.