Боговi сняться флокси

За_в_мерти
в полуді цього спекотного полудня
Запечатаною в асфальт мурашкою,
Голову безголову підвести на розпечене золоте коло ,
Що колесує байдуже –
рік за роком і вік за віком…

Чоловіки убивають – вперто і методично,
Жінки звично
готують обід, відганяючи мух історії.
Діти плачуть, як їх не беруть на руки,
І регочуть, коли підкидають в небо.

Мурашині стежки наших трас і шосе
Непевні, як висохлі русла річок,
Клинопис наших новин –
То ніщота
Порівняно із птахами на білих шумерських таблицях…

Всі ці
Лиця,
Слова,
Війни,
Любові,
Смерті –
То трава безіменна
біля сходжених ніг
скіфської баби.

Сива кульбаба часу
Сіє сама себе у засохлу землю,
Повторює вік на віком,
А Божі повіки
опущені.
Час золотої фієсти.
Гаджети вимкнуті.
Богові сняться флокси.


Рецензии
Ганна! Шумерські таблички, скіфські баби - глибоко Ви заглядаєте. Як собі уявляєте Бога? Чи не цікава Вам кришталева симетрія? Для митця там багато дива, тим більше, що Ви живописець. Ваша творчість гріє душу.

Виктор Ахинько   05.09.2012 22:11     Заявить о нарушении
дякую, пане Вікторе!
для мене Бог - це Любов.
А про кришталеву симетрію щось не дуже в темі(

Ганна Осадко   19.09.2012 19:23   Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.