Монолог Ассоль. Авторизований переклад

Любий Боже! Ти мене, напевно, не знаєш. Це я кожного ранку говорю тобі "здрастуй", а увечері "прощавай". Але ти про це, напевно, не знаєш. Ти зайнятий мільйонами інших людей, справи яких важливіші за мої.

Я знаю - ти сильний і всемогутній. Мабуть, ти навіть сильніше за чарівників. І ще ти добрий. І це дуже важливо. Для усіх важливо. Важливо знати, що у світі є хоч хтось безкорисливий і добрий. Адже тобі від нас нічого не потрібно. Але ж ми від тебе хочемо стільки, що ти, напевно, не устигаєш записувати усі наші прохання. Тому я ніколи у тебе нічого й не прошу - навіщо заважати, тобі і так важко. Просто...

Я просто вдячна тобі. За батька, який любить мене більш за все у світі, я вдячна за дивовижні зорі, які я зустрічаю на березі океану, за квіти, які радіють мені, як бездомні діти, за спів птахів, яким ти наповнюєш мій ліс, за все, що є у моєму житті.

Любий Боже, ти єдиний мене розумієш, і тому скажу тільки тобі. Адже ти мене чуєш? Правда? Я скоро поїду; напевно, поїду зовсім. Я це відчуваю. Я не знаю ні дня, ні миті, коли це станеться, і навіть не знаю, куди. Але це буде. Я знаю.  Я знаю, я вірю.

Усе, любий Боже, більше нічого не скажу. Більше я і не знаю. Тому, про всяк випадок, надобраніч. Твоя Ассоль.

-----------
Монолог Ассоль з фєєрії П.Морозова "Ассоль" за мотивами "Пурпурових(червоних) вітрил"

http://proza.ru/2009/05/29/496