Несанкционированный визит

МОВА УКРАІНСЬКА




НЕСАНКЦІОНОВАНИЙ ВІЗИТ


Об'єкт потроху ставав опізнаним -- це була літаюча тарілка. Знизившись і
покружлявши над центральною площею Слобожанська, вона увійшла в красиве піке,
та раптом здригнулася, завалилася на бік та й опустилася на бруківку.
Заскреготали гальмами автомобілі, важко зітхнули й зупинилися автобуси,
зірвалися з дротів тролейбусні штанги й за кілька секунд на головній
магістралі утворилася міцна транспортна пробка. Блискуча сферична поверхня
 чудернацького апарату віддзеркалювала фари й радіатори машин, вікна обкому
партії та невеличкий майданчик перед Палацом піонерів.

Загули клаксони, заклацали автомобільні дверцята.

-- Е! Куди став, Марс твою йоксель-моксель! – заволав водій білих "жигулів",
першим опинившись біля тарілки.

-- Кращого місця для посадки не знайшов? – загуло навкруги.

-- Ану, мужики, давайте-но відсунемо її к грецям собачим!

Зо два десятки здорованів уперлися грудьми й долонями в теплу обшивку
космічного прибульця, одноголосно векнули та заковзали підошвами по асфальту...

-- Мертво стоїть, падло! -- плюнуло товариство й опустило руки.

-- Ну, і що ж тепер його буде? -- занервував водій "жигулів", люто дивлячись
на сріблясту перешкоду. Постукавши зігнутим пальцем по її корпусу, він владно
гукнув: -- Ви, там, гов! Ану, валіть до свого Альфа-Альбіносу, звільняйте
проїжджу частину!

-- Який там Альбінос, -- зареготав хтось у натовпі. -- Це юні техніки з Палацу
піонерів розважаються. Склепали одоробло, запустили, а воно й ляпнулося!

-- При чому тут юні техніки?! Наша молодь не здатна на подібні витівки, та ще
й перед обкомом партії. Це, скоріше, штучки гнилого партапарату або ж вилазка
москалів! -- захвилювався "жигуліст". -- Співгромадяни! Не слухайте екстремюг недобитих!..

-- Це провокація!

-- Хай живе незалежна Україна!

-- Слава! Ура! Ганьба! Геть!.. -- понеслося над головами.

Пристрасті розпалювалися щомиті. Кожен вигукував своє, але загалом усі були
солідарні -- треба зламати адміністративно-командну систему, припинити
будівництво Слобожанської АЕС, відремонтувати стару синагогу, впровадити
національну валюту й повторити по телебаченню "Маленьку Віру". Серед натовпу
забігали розповсюджувачі вільної преси та значків з портретом Степана Бандери,
залунали підсилені мегафоном заклики голосувати тільки за представників
демократичного блоку, спалахнули й задиміли кілька партквитків, здійнявся
вгору величезний синьо-жовтий прапор...

На місце події прибув загін міліції особливого призначення.  Розсуваючи людей
пластиковим щитом та постійно вибачаючись, у центрі кола опинився командир
взводу.

-- Співгромадяни! -- оголосив він. -- Ваш мітинг несанкціонований! Пропоную
негайно звільнити майдан! Ваші дії заважають нормальному функціонуванню
обласного комітету компартії України!

І справді, чи не з кожного вікна обкому визирали збентежені обличчя.

-- Гаразд! -- погодилося  товариство. – Мітинг переноситься до фонтану!

-- А на фільм устигаємо?

-- Звичайно! Часу ще до бісової мами!

За хвилину площа знелюдніла. Лишилися тільки порожні автомобілі, що
загромадили всю центральну магістраль. Між ними, наче по лабіринту, вишукуючи
бодай маленьку шпаринку, невпевнено просувався молодий мотоцикліст на червоній
"Яві". Він дуже поспішав, тому й не пішов на мітинг. Бо мешкав у сусідній
області й сподівався встигнути додому ще до початку довгожданого фільму,
анонсованого в усіх газетах. Зиркнувши на нерухому літаючу тарілку, що
височіла серед машин, ніби черепаха серед тарганів, мотоцикліст несхвально
похитав головою й додав був газу, коли раптом...

-- Вибач, пане-добродію, -- перед ним стояв маленький парубійко з незвичайно
великими зеленими очима на синьому, немов джинсова тканина, обличчі. -- В тебе,
часом, сірників немає? Бо ця клята іонопровідна трубка засмітилася
відпрацьованими нейтронами...

Отримавши сірника й прочистивши ним потрібну трубку, синенький зачинився у
своєму космольоті, який невдовзі тихо відірвався від бруківки та, збільшуючи
швидкість, гайнув під хмарки. По якійсь миті блискуча сіра плямка зникла за
обрієм.

...Коли мітинг закінчився, громада осідлала свої автомобілі й рвонула
по домівках. Всі занепокоєно позирали на годинники і щосили натискали на
педалі акселераторів. Вдома кожен зручно вмостився перед екраном телевізора
й затамував подих -- починався науково-фантастичний фільм "НЛО просить
посадки".

Як, ви не бачили цього кіна? Ну-у, мужики, багато ж ви втратили!


(1989)