Мов розламаний хлiб душа... Слова пiснi. вип
присвячується Елоі.
1.
Чому так сталося? Тоскно лягати спати без тебе,
і вдень мені не вистачає твоїх теплих обіймів,
та поцілунків вуст твоїх шукають вуста мої...
Але тільки що з душею своєю мені робити,
що розламана, немовби хліба буханець навпіл:
одна половина шукає тебе, а інша - за зраду гидує...
2.
М'якоть душі - під небо, немов розкрита рана:
ти зрадила мене. Навіщо ти мене зрадила?
Жадаю забути про це, але Бог нехай тебе покарає.
Але тільки що з душею своєю мені робити, -
що розламана, немовби хліба буханець навпіл:
одна половина шукає тебе, а інша - за зраду гидує...
3.
Коханням своїм з рук думав нагодувати тебе, як умію,
Постелити світ до ніг твоїх, зробити своєю королевою.
А тепер серце, зраджене тобою, мов той хліб черствіє.
Чому так сталося? Тоскно лягати спати без тебе,
і вдень мені не вистачає твоїх теплих обіймів,
та поцілунків вуст твоїх шукають вуста мої...
Але тільки що з душею своєю мені робити, -
що розламана, немовби хліба буханець навпіл:
одна половина шукає тебе, а інша - за зраду гидує...
06.07.2013
Братіслав Лібертус
на ілюстрації: тюльпан Шренка на горі Богдо, Астраханська область, Росія
http://proza.ru/2013/07/06/715
Свидетельство о публикации №213082801861