Микола Боярчук. Зовсiм скоро

До нас їде Боярчук...
...не як ревізор, а як письменник, що віднайшовся для України та українського читача в Естонії

Зустріч з автором книги "Записки Кота Босиком" Миколою Боярчуком відбудеться в Ужгороді зовсім скоро. (Про точний час початку прес-конференції буде повідомлено напередодні).
Учасникам прес-конференції письменник докладно розповість про власний твір, який раніше було опубліковано в електронній версії, а нещодавно з ініціативи видавця Олени Кухарської віддруковано у видавництві "Ліра" традиційною паперовою книжкою, що вирізняється цікавим поліграфічним виконанням.

Микола Боярчук - корінням з Тернопільщини - щирого серця України, а також із Псковщини - призабутої Богом і можновладцями душі Росії. П'ятилітнім дитям, як він розповідає, його мало що не викрали з Лановецького району на Тернопіллі і вивезли в Естонію. А там - життя в дитбудинках. Далі - навчання в лісотехнікумі ... і самостійне студіювання в бібліотеці давніх міфів, творчості авторів античності, Еміля Золя, інших класиків світової літератури. Виш закінчив у Свердловську - Уральський державний університет. Та це вже згодом. А до того - навчався життю, в тому числі й у Московському державному університеті, який покинув, аби...стати письменником. Працював у Заполяр'ї , готував радіопередачі на Таймирі, писав для російськомовних друкованих видань в Естонії , в тому числі й для «Комсомольской правды в Северной Европе", самотужки створив потужний сайт "Эстония сегодня". Є лауреатом спілчанської премії  Красноярського краю 1989 року за цикл журналістських розслідувань, які публікувалися під спільним заголовком "В зоні відплати" (про те, чому в'язниця є кузнею кадрів для злочинного світу).  Нині Микола Боярчук живе в Таллінні.

Письменник назвав жанр свого твору "літературно - публіцистичним ексцесом". Але цим, досить ємним визначенням не вдасться відобразити своєрідний симбіоз стилів і напрямків, велику кількість змістів і жанрів , макро- і мікросюжетів по-справжньому самобутньої книги, що вийшла з-під пера автора . Навряд чи подібну вдасться відшукати на обширах літератури сучасної , так само як і в літературі минулого. Ні, це і не наслідування Ніцше, хоча Заратустра у творі співзвучний Зороастру. Це і не чергове тлумачення Біблії, яких спродуковано кілька десятків, якщо не тисяч у світовій літературі. У трьох сотнях сторінок уживаються, непомітно перетікаючи одне в одного, і філософський трактат, і гостросюжетний детектив, фентезійна складова і любовний роман, епістолярні відступи і публіцистика в її чистому прояві, нариси з історії релігії, теософії і включення відомостей з природознавства укупі з інформацією про останні відкриття у фізиці і астронавтиці. Тут же й описи магічних ритуалів , що прийшли з нетрів людської давнини і людської ж підсвідомості, і трансформація їх у таких сумнівних для раціонального розуму білянаукових (а може, шарлатанських ) дослідах, як карти Таро, нумерологія, астрологія. Тут і аргументована критика релігій, і виправдання їх. Тут і найвища за напругою і художніми засобами поезія, що оспівує Любов. І увесь цей багатоплановий зміст, який нагадує складну конструкцію, побудовану за законами геометрії Лобачевського, поєднано кількома захоплюючими  пригодницькими та любовними сюжетами. Окрім усього, вимогливий читач знайде у творі Миколи Боярчука істинно талановиті зразки ритмічної прози і римованої філософської думки, продиктовані тим геніальним осяянням, яке трапляється настільки ж рідко, наскільки винятковими є в нашому світі видимі людському оку сліди польотів яскравих комет.
"Надією російської літератури" назвав свого часу Миколу Боярчука письменник і доктор філософських наук з Краснодару Віктор Нюхтілін. Утім, ні Росія, ні Естонія Боярчука як талановитого прозаїка та поета досі для себе не відкрили. Зате щасливий випадок сприяв тому, що творчість його помічено в Україні. Як каже Микола Боярчук, "Україна збирає своїх дітей, Україна не кидає дітей, куди б їх не закинула доля, і через півстоліття, майже забувши її мову, я повертаюся до неї з життєвих мандрів".
Навряд чи той, хто прочитав "Нотатки Кота Босоніж" зможе забути солоно-валер'яновий  присмак , який залишається на пальцях і в атмосфері від перегортання сторінок цієї книжки, що має всі шанси стати настільною для людей небайдужих, допитливих, тих, кого хвилюють питання віри, життя і смерті. Це твір, який захочеться зберегти всередині себе - як Одкровення, на яке мало хто з сущих здатен зважитися, як ту останню краплю крові, за якою визначається не генетична подібність організмів, але спорідненість душ людських.
У Миколи Боярчука живе публіцистичне перо дуже своєрідно зрощене з поетичним. Він володіє незвичайним даром  - густу, за законами логіки бездоганно побудовану прозу змушує танцювати... краков'як, наприклад, або лезгинку, або вигадливо-орнаментальний східний танець. Насправді Микола - автор до мозку кісток російський. Це не ідеологія, це єство письменника. Письмо Миколи Боярчука - пристрасне, нерівне, однак упізнаване завдяки тільки йому притаманним мовним зворотам, що ніби вирізьблені з лексичної інверсії і поетичної ритміки.
"Записки Кота Босиком" - не єдиний твір Боярчука, пише Микола багато і в різних жанрах. Тематика творів Миколи Боярчука фактично підпорядкована єдиній вищій меті - створенню гімну Любові. Тієї Любові, яка перемагає, яка воскрешає, яка є по суті самовіддачею і покликанням Людини.
Втім, слід зазначити: бездушним і байдужим, тим, хто шукає легкого чтива, людям, які ніколи не страждали і які нічого не хочуть знати про те, що є понад «тьмою низьких істин», вхід на територію творчості Миколи Боярчука суворо заборонений .