«Навіщо, мовляв, вони стоять
За скинутого короля
Який помер давно?»
(Вільям Батлер Єтс)
Минають роки і століття, але ірландці не забувають 1690 рік і річку Бойн… Це досі не річка, а відкрита рана…
Покладіть мене на траву -
На м’яку траву на рінні
Прозорої річки Бойн –
Тої самої річки,
Що пам’ятає ірландців,
Вдягнених у зелені плащі
Кольору цієї трави,
Кольору цих пагорбів,
Кольору цього острова.
Вони тримали гострі мечі –
Гострі, як стерня
Скошеного назавжди поля,
Гострі як списи
Давно мертвого короля.
Вони стали тепер травою
Добровольці чорного року
На цій рівнині одвічної журби
У цій долині,
Де поховали не тільки мрійників,
Але і їхнє одвічне жадання
Закарбоване між словами пісень.
Покладіть мене на цю
М’яку зелену траву
Коли я помру…
Над рiчкою Бойн
© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №213092800178
Свидетельство о публикации №213092800178
Рецензии
Мені дуже подобається Ірландія Вашими очима та серцем, любий Шоне.
Вона вразлива та сумна, чуттєва та прекрасна. Я відчуваю її саме такою.
Відгук писала, слухаючи Libera "Do Not Stand At My Grave And Weep".
Дякую від душі, за Вашу чудову філософію.
Марина Рэй 29.02.2016 01:20 • Заявить о нарушении
Вона вразлива та сумна, чуттєва та прекрасна. Я відчуваю її саме такою.
Відгук писала, слухаючи Libera "Do Not Stand At My Grave And Weep".
Дякую від душі, за Вашу чудову філософію.
Марина Рэй 29.02.2016 01:20 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 6 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.