Шибеник вiтер
(Ірландська народна приказка)
Написано в ніч Самайну під час марної спроби згадати свій одинадцятий гейс.
На сумних ольстерських пагорбах
Чоловіки танцюють свої дивні танці –
Джигу шаленого полум’я
На межі світла і темряви
(Одвічної),
Грають ірландські мелодії
На залізних скрипках
Вусатого інженера Кольта.
На цих пагорбах споконвіку
Люди не вміли робити нічого
Окрім музики
(Бо все суще – це музика).
Шибеник вітер –
Холодний, як сторінки чорної книги
Старого книжника з Деррі,
Золоті листя ясена
Несе в мої кудлаті сни
Старого схимника неіснуючої віри.
Моя торф’яна Хіросіма!
Мій вітряний Тір Еогайн!
Відколи тебе покинули
Королі честі і звичаїв
Тисяча шестисот сумного року*
Віддаючи все зайдам,
Що назвали цю землю своєю,
Відколи віра
Замість Бога
Змусила шанувати
Чорного короля,
Відтоді банші**
Співають свою пісню нам –
Тільки нам…
Примітки:
* - у 1607 році ірландська аристократія після поразки чергового ірландського повстання проти поневолювачів назавжди покинула острів. Це ввійшло в історію як «втеча графів».
** - якщо вам банші не співали свою пісню чи ви її просто не чули – значить вам пощастило…
Свидетельство о публикации №213110102035
«Высокой тебе виселицы в ветреный день!»
(Ирландская народная присказка)
Написано в ночь Самайна во время напрасной попытки вспомнить свой одиннадцатый гейс.
На печальных ольстерских холмах
Мужи танцуют свой танец –
Джигу шального пламени
На грани света и тьмы
(Предвечной),
Играют ирландские мелодии
На железных скрипках
Усатого инженера Кольта.
На тех холмах издревле
Люди ничего не ведали иного,
Кроме музыки
(Ведь все сущее – это музыка).
Повеса ветер –
Холодный, как страницы чёрной книги
Старого книжника из Дерри,
Златые листья ясеня
Несет в мои взъерошенные сны -
Старого схимника небывалой веры.
Моя торфяная Хиросима!
Мой ветреный Тир Еогайн!
С тех пор как тебя покинули
Короли чести и традиций
Тысяча шестисот печального года*,
Отдав все пришлым,
Что назвали эту землю своею,
С тех пор как вера
Вместо Бога
Стала восхвалять
Чёрного короля,
С тех самых пор банши**
Поют свою песню нам –
И только нам…
Примечания:
* В 1607 году ирландская аристократия после поражения очередного ирландского восстания против завоевателей навсегда покинула остров. Это вошло в историю как «побег графов».
** Если вам банши не пели свою песню или вы её просто не слыхали – значит вам повезло…
Анна Дудка 07.11.2013 07:48 Заявить о нарушении
Шон Маклех 05.11.2013 00:48 Заявить о нарушении
Людмила Зембицкая 20.05.2014 15:47 Заявить о нарушении
Шон Маклех 20.05.2014 16:12 Заявить о нарушении