«Той лиш існує, хто схований,
Видиме – сон і примара…»
(Григорій Сковорода)
Хлопець який зазирнув у темряву,
У холодне єство світу сього
Нині складає вірші за столом Стівенсона,
Пером чорного лелеки
(Без жодної білої плями)
Пише нотатки по острів
Вкритий пальмами насолод
З озером, що по самі вінця наповнене
Вином нашого смутку
І сподівань наших вкрадених,
Десь між рядками «Лунь Юй» записаних.
Добре було Конфуцію –
Він дивився на царство У
Зазирнувши спочатку у своя «Я» -
Чи то світле від початку
Чи то просвітлене,
А тут в Ірландії
Дивлячись, як мій народ
Століттями розстрілювали
Зайди з брудними душами,
Сміюсь сміхом злим Бернарда Шоу,
Тінню рудою тиняюся
Та не від учора – а з часів
Туатала Техтмара,
У чашу з молоком зазираю
У його білому тумані бачу
Поетів з сумними очима…
Бiле молоко чорноji корови
© Copyright: Шон Маклех, 2013
Свидетельство о публикации №213121500800
Свидетельство о публикации №213121500800
Рецензии
У чашу з молоком зазираю
У його білому тумані бачу
Поетів з сумними очима…
-------
какой красивый (и точный..) образ поэта..
грустные глаза, то что видят - по белому черным словом..
Виктория Лета 21.07.2015 23:44 • Заявить о нарушении
У його білому тумані бачу
Поетів з сумними очима…
-------
какой красивый (и точный..) образ поэта..
грустные глаза, то что видят - по белому черным словом..
Виктория Лета 21.07.2015 23:44 • Заявить о нарушении
Спасибо! Рад что Вам понравилось.... Я печальный поэт...
Шон Маклех 05.08.2015 21:59 Заявить о нарушении
Шон Маклех 05.08.2015 21:59 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.