Никодим

Кружля над лампою метелик,
Вогонь, чатуючи, дрижить.
І світло на щербатій стелі
У лихоманці мерехтить.

Кружля метелик необачний,
Вогонь у засідці, мов звір…
Дивлюсь, і уві сні неначе
Усе дивує слух і зір.

Усе здається невідомим
І таємничим, і значним…
Це я в чужім бідняцькім домі
Півночі розмовляю з Ним?

Це Він?.. Великi темнi очі,
Що будять почуття вини…
Зір одірватися не хоче
Від їх сумної глибини.

Я маю місце в синагозі,
Сиджу серед учителів,
Але душа моя в тривозі,
Неначе вкрав, неначе вбив.

Як можу я людей навчити,
Провадити на добру путь,
Коли не знаю сам, як жити,
Як Бога серцем досягнуть?

А бідний тесля з Галилеї,
Як вітру вольного порив
Пройшов дорогами Юдеї
І сплячих в мороці - збудив!

Кружля метелик попелястий,
Ледь блима тьмяний каганець…
У марноті шукати щастя -
Дочасний відшукать кінець.

Кружляючи довкола смерти,
Якої прагнеш ти мети?
Метелику, мій друже впертий,
Чом сонця не бажаєш ти?

Трепочуть крильця оксамитні…
Так зі спокусою в борні
Не плач, душе моя самітня,
Ти не загинеш у вогні!

Не мрія, не слабка надія -
Життя нового тіло й кров,
Прийшов обіцяний Месія,
В Нім сила, правда і любов!

Мій Спасе, Ти зійшов із неба
У світ гріха и марноти.
Навчи мене, як жити треба,
Щоб бути праведним, як Ти!


Для ілюстрації використана картина Дж.Тиссо "Христос і Никодим"