Бэлладонна

Рецензия на «***» (Сергей Яшакин)

Я хаять всех не собираюсь,
Но что таких у них полно...

Украина в чём-то права, но никто ей не даст такого права: жить не так как установлено системой подчинения. Однако есть те, кто будут стоять на своём.
Время удирать настало

Обращение к тем, кто остался (Владимир Гласнер)

Вам, осколкам гнилой системы, пишу это, но осознаю, что вы не поймете. Но все равно пишу, чтобы вы потом не говорили, что вас не предупреждали. У вас сейчас еще есть уникальная возможность уйти. Пойти, если не достойно, то хотя бы тихо. Не цепляться за за кресла, кабинеты и посты, к которым вы привыкли за эти годы. Не ждать, пока за вами придут и оторвут от них, потому что вы достали. Вы больше не нужны нам. Вы не нужны нашей молодой стране и вы уже не будете паразитировать на нашем теле. Пора нам прощаться.

Знаю, вы еще верите, что опять все станет по-старому, уляжется. Не станет. НЕ уляжется. Вы пытаетесь давить на головы, которые поднимаются, но они поднимаются еще пуще, а со временем и колени наши отрываются от земли. Вы чувствуете себя частью сильной системы. Вы думаете, что систему не победить, но вы не система - вы шайка рабов, которой когда-то дали плети и право бить других рабов. И вы били, получали усиленную пайку и тащили все, что плохо лежит. Вы тупели с каждым днем, потому что вас кормили и давали набивать карманы.

Ваши мозги атрофировались. Вы привыкли лаять по команде и бежать в будку по приказу. Большинство из вас настолько отупели, что даже не способны выучить язык своей страны. А мы учились. Все эти годы мы учились жить без государства. Мы жили без образования, без медицины, без социалки, ибо вы все воровали. Мы научились жить без вас. Родилось и выросло поколение свободных людей. НЕ рабов. И вам, рабам с плетьми, нас не понять, а не то что победить. Мы научились с вами бороться. Мы выгнали вашего пахана и сейчас выгоняем вас. Вы еще можете пойти сами, ведь если не уйдете, мы научимся вас уничтожать. И не надо рассказывать нам о своем ценном опыте и о том, что мы без вас не проживем. Нам это дерьма не надо.

Вы ничего не умеете, кроме как заглядывать промеж ноги тому, кто стоит на ваших плечах и подбирать крошки, оттуда падают. И не говорите, что не все среди вас такие. Все, все без исключения. Ибо вы перемалывали всех, кто попадал к вам в систему, а тех, кто не ломался, выплевывали. Бегите, пока есть такая возможность. Многие Ваших уже повтикало, некоторые, кто умнее, даже готовился к этому заранее. Вы же свои деньги и своих детей упаковали за границу. Отправили, потому что на подсознательном уровне понимали, что наступит время бежать. Так вот. Время бежать настало!

оригинал http://blogs.ipress.ua/blogs/

Час тікати настав

Звернення до тих, хто залишився

Володимир
Гласнер
Вам, осколкам гнилої системи, пишу це, але усвідомлюю, що ви не зрозумієте. Але все одно пишу, щоб ви потім не казали, що вас не попереджали. У вас зараз ще є унікальна можливість піти. Піти, якщо не достойно, то хоча б тихо. Не чіплятися за крісла, кабінети і посади, до яких ви звикли за ці роки. Не чекати, поки за вами прийдуть і відірвуть від них, тому що ви дістали. Ви більше не потрібні нам. Ви не потрібні нашій молодій країні і ви вже не будете паразитувати на нашому тілі. Час нам прощатися.

Знаю, ви ще вірите, що знову все стане по-старому, уляжеться. Не стане. Не уляжеться. Ви намагаєтеся тиснути на голови, які піднімаються, але вони піднімаються ще дужче, а згодом і коліна наші відриваються від землі. Ви відчуваєте себе частиною сильної системи. Ви думаєте, що систему не перемогти, але ви не система - ви шайка рабів, якій колись дали батоги і право бити інших рабів. І ви били, отримували посилену пайку і тягнули все, що погано лежить. Ви тупіли із кожним днем, тому що вас годували і давали набивати кишені.
Ваші мізки атрофувалися. Ви звикли гавкати за командою і тікати в будку за наказом. Більшість із вас настількі отупіли, що навіть не здатні вивчити мову своєї країни. А ми вчилися. Всі ці роки ми вчилися жити без держави. Ми жили без освіти, без медицини, без соціалки, бо ви все крали. Ми навчилися жити без вас. Народилося і виросло покоління вільних людей. Не рабів. І вам, рабам із батогами, нас не зрозуміти, а не те що перемогти. Ми навчилися із вами боротися. Ми вигнали вашого пахана і зараз виганяємо вас. Ви ще можете піти самі, бо, якщо не підете, ми навчимося вас знищувати. І не треба розповідати нам про свій цінний досвід і о те, що ми без вас не проживемо. Нам того лайна не треба.
Ви нічого не вмієте, окрім того, як заглядати проміж ноги тому, хто стоїть на ваших плечах і підбирати крихти, що звідти падуть. І не кажіть, що не всі серед вас такі. Всі, всі без виключення. Бо ви перемолювали всіх, хто попадав до вас у систему, а тих, хто не ламався, випльовували. Тікайте, поки є така можливість. Багато вашіх вже повтікало, дехто, хто розумніший, навіть готувався до цього заздалегіть. Ви ж свої гроші і своїх дітей пакуєте за кордон. Відправляєте, бо на підсвідомому рівні розуміли, що настане час тікати. Так от. Час тікати настав!

Осенний-Каприз Капри   05.07.2014 09:41   •   Заявить о нарушении правил / Редактировать / Удалить
Добавить замечания
Благодарю за столь проникновенный комментарий. Воистину идущий ОТ ДУШИ, очевидно.
С уважением С.)

Сергей Яшакин   05.07.2014 10:03   Заявить о нарушении правил / Удалить
в третьем варианте - раз уж три братских народа

Час бегчы прыйшоў

Зварот да тых, хто застаўся (Уладзімір Гласнер)

Вам, аскепкам гнілой сістэмы, пішу гэта, але ўсведамляю, што вы не зразумееце. Але ўсё роўна пішу, каб вы потым не казалі, што вас не папярэджвалі. У вас зараз яшчэ ёсць унікальная магчымасць сысці. Пайсці, калі не годна, то хаця б ціха. Ня чапляцца за крэслы, кабінеты і пасты, да якіх вы прывыклі за гэтыя гады. Не чакаць, пакуль за вамі прыйдуць і адарвуць ад іх, таму што вы дасталі. Вы больш не патрэбныя нам. Вы не патрэбныя нашай маладой краіне і вы ўжо не будзеце паразітаваць на нашым целе. Час нам развітвацца.

Ведаю, вы яшчэ верыце, што зноў усё стане па-старому, ўляжацца. Не стане. НЕ ўляжацца. Вы спрабуеце ціснуць на галовы, якія падымаюцца, але яны паднімаюцца яшчэ мацней, а затым і калені нашы адрываюцца ад зямлі. Вы адчуваеце сябе часткай моцнай сістэмы. Вы думаеце, што сістэму не перамагчы, але вы не сістэма - вы шайка рабоў, якой калісьці далі канчукі і права біць іншых рабоў. І вы білі, атрымлівалі узмоцненую пайку і цягнулі усё, што дрэнна ляжыць. Вы дурэлі з кожным днём, таму што вас кармілі і давалі набіваць кішэні.

Вашыя мазгі атрафіраваліся. Вы прывыклі брахаць па камандзе і бегчы ў будку па загадзе. Большасць з вас настолькі атупела, што нават не здольны вывучыць мову сваёй краіны. А мы вучыліся. Усе гэтыя гады мы вучыліся жыць без дзяржавы. Мы жылі без адукацыі, без медыцыны, без сацыялкі, бо вы ўсё кралі. Мы навучыліся жыць без вас. Нарадзілася і вырасла пакаленне свабодных людзей. НЕ рабоў. І вам, рабам з пугамі, нас не зразумець, а не тое што перамагчы. Мы навучыліся з вамі змагацца. Мы выгналі вашага пахана і цяпер выганяем вас. Вы яшчэ можаце пайсці самі, бо калі не пойдзеце, мы навучымся вас знішчаць. І не трэба распавядаць нам аб сваім каштоўным вопыце і тое, што мы без вас не пражывем. Нам гэта лайна не трэба.

Вы нічога не ўмееце, акрамя як зазіраць паміж ног таму, хто стаіць на вашых плячах і падбіраць крошкі, што адтуль падаюць. І не кажыце, маўляў - не ўсе сярод вас такія. Усё, усё без выключэння. Бо вы перемолювалы ўсіх, хто трапляў да вас у сістэму, а тых, хто не ламаўся, выплёўвалі. Уцякайце, пакуль ёсць такая магчымасць. Многія з Вашых ўжо повтикало, некаторыя, хто разумнейшы, нават рахтаваліся да гэтага загадзя. Вы ж свае грошы і сваіх дзяцей пакуеце за мяжу. Адпраўляеце, таму што на падсвядомым узроўні разумееце, што наступіць час бегчы. Дык вось. Збегчы пара!

Осенний-Каприз Капри   05.07.2014 10:11   Заявить о нарушении правил / Удалить
Добавить замечания

***
Изнанка мира le monde

Возьмёмся за руки друзья
Что б не пропасть поодиночке.

В музей Мадам Тюссо ферзя
Посватали нам срочно.

Теперь в трюмо глядится фрау:
Вот. Что бублики-баранки.

Не спится где-то ржавой ФАУ.
На мир глядит с изнанки.