Так будет Перевод Наташа Ружицкая

Присвячується усім героям, які боронять мою Землю, навіть янголами...


... у сторінці рідній я вмирати буду ...
Та обіймати буду всіх своїх надій та мрій...
I на своїх невтішних та малих життя теренах
Торкатись буду... непомітно й навіть без взаєм,
До кожної із крихт тих острівців добра, що залишили
Далекі, близькі, і тутешні, й віртуальні ...
Та хіба ж це так суттєво, саме які... лишень бо ДРУЗІ...
Так, лишень мої ДРУЗІ...
I втiшуся на хвильку... від тепла,
Та від цілунків на моїх долонях...
Хоча, насправді, їх не потрафило в моїм житті...
Щоб справжніх, але все ж... я ліпше заберу з собою пісню,
Що влітку моя донечка співала...
Таку простеньку пісеньку, її прості слова,
Про оксамита літний вечір, що укутав землю...
Ось тільки було літо теє, знаєш, зовсім зле,
Так само, як i цеє літо, як... i цеє літо...
Що рине зараз над усіми нами, конаючи Всесвіт...
Зле, чорне літечко, але...
Але, ти також знаєш, що ІНШОЇ немає для мене,
Щасливої Землі, тому... тому все саме так i буде...
В сторінці рідній я вмирати буду...


Так будзе...

Наташа Ружицкая

http://www.proza.ru/2014/07/07/157

...ў старонцы роднай я памiраць буду…
I абдымаць  буду    свае надзеi,   мары…
I на сваих  сцiплых жыцця абшарах
Я дакранацца буду…незаўважна,  на развiтанне,
Да кожнай выспачкi той дабрынi, што мне пакiнулi
Далёкiя, блiзкiя, тутэйшыя,  вiртуальныя…
Але хiба гэта iстотна, якiя… проста  СЯБРЫ…
Так, проста  СЯБРЫ…
I сцiшуся  на iмгненне… ад цеплынi,
Ад   пацалункаў на маiх далонях…
Хаця, насамрэч,  iх  не было   ў маiм жыццi…
Сапраўдных, але… а  яшчэ я  забяру з сабой песню,
Што тым летам мая дачка заспявала…
Такая простая песенка, i  простыя словы,
Пра аксамiтны летнi вечар, што ахiнуў зямлю…
Вось толькi  было лета тое, ведаеш,  зусiм лiхое,
Як i  гэтае лета, так …як  i гэтае лета….
Што лунае над намi  ўсiмi,  па-над Сусветам….
Лiхое, чорнае лета, але…
Але,  ведаеш, яно ж няма для мяне некай IНШАЙ,
Шчаслiвай планеты, таму...таму так i  будзе..
У  старонцы роднай я памiраць буду…