============
Сипле, сипле, сипле сніг.
З неба сірої безодні
Міріядами летять
Ті метелики холодні,
Одностайні мов жура,
Зимні мов лихая доля,
Присипають все життя,
Всю красу лугів і поля.
Білий килим забуття,
Одубіння, отупіння
Все покрив, стискає все
До найглибшого коріння.
Сипле, сипле, сипле сніг,
Килим важче налягає...
Молодий вогонь в душі
Меркне, слабне, погасає.
=========================
....
сыплет сыплет сыплет снег белый
с небо словно бездонный
миридианному летят
бабочек без крылой холододный
един как печаль единодушная
зимы ль лихая
аль доля такая
красоту укроет лугов и поля
словно белым ковром забвения
от дубов ступая
все укроет всё сжимая
до самого корня
в душе огня молодая
меркнет слобеет угосает
=====================
Сипле, сипле, сипле сн г. -Иван Франко
© Copyright: Тауберт Альбертович Ортабаев, 2016
Свидетельство о публикации №216040401897
Свидетельство о публикации №216040401897
Рецензии