Осень-Иван Франко

Осінній вітре, що могучим стоном…»

Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;
Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном-перегоном
По полю котиш, – вітре мій крилатий!
Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..

9 октября 1882
----
Осенний ветер,
что могучим стоном
Над лесом стонешь,
как над сыном мать,
Что облака яростно гонишь
На небосклоне,
Как хочешь
зиму, как сон и смерть прогнать;
Что в щелях диким воешь тоном
И рвешь солому из сельской хаты,
Увядшие листья гоном-перегоном
По полю катишь, - ветер мой крылатый!
Я долго пристально слушал стону твоего
И знаю, почему так стонешь ты и плачешь:
Нет тебе сожалению солнца, цвета, дня летнего!
В ветер брат !
Как меня увидишь
Старым, увядшими,
или и по мне заплачешь,ли
мантии моего? ..