Как поразительно меняется перевод арабских слов при их расчленении.
А золотой яйцо - нет. Распавшись на отдельные символы, ЭТО остается золотым яйцом. В крайнем случае - белым золотом.
Нечто ЦЕЛЬНОЕ, ВЕЧНОЕ, ЦЕННОЕ.
Дед с бабкой били не с целью разбить. А с целью убедиться, что оно небьющееся.
Как часто наши люди проверяют "небьющуюся" посуду. Или "непромокаемые" часы.
Или вечный двигатель.
С замиранием сердца проверяют - "бьют", "топят" или крутят замысловатое колесо.
На слово не верят, но ВЕРИТЬ ХОЧЕТСЯ!
Оттого они и плачут, что это оказалось неправдой, нЕбылью, обманкой, разбитой надеждой.
Мечтать о пальто?
Но, если Великое вдрызг - сойдет и пальто. Утешит на время.
А виноват кот, который зажрался и перестал ловить мышей!
Старая сказка
© Copyright: Надежда Бабайлова, 2016
Свидетельство о публикации №216122400328
Свидетельство о публикации №216122400328
Рецензии
а хотите расширить кругозор на казалось бы простой вопросик?
Дід, баба і курка ряба
Українська народна казка про тварин
Був собі дід і баба, була у їх курка ряба. Знесла вона під жорнами яєчко. Бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід з жалю повісився, баба пліт підперла.
Біжить заєць. «Що ти тут, бабусю, робиш?» — «Ой щоб ти знав, що то зробилось, то б ти собі з жалю хвоста обірвав. Бо то була у нас курка, знесла під жорнами яєчко, бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід повісився, а я пліт підперла».
Як дослухався заєць, обірвав собі хвіст і од сієї пори всі зайці без хвоста.
Біжить вовк. «Що ти, бабусю, тут робиш?» — «Ой коли б ти знав, то б ти з великого горя уші собі пообривав; бо то була у нас курка...» і т. д.
Як вовк дослухав до кінця, давай обривать уші.
Йшла тудою попівська наймитка по воду з відрами. «А чого ви, бабуню, під плотом стоїте?» — «Щоб ти, моя дитинко, знала, то б ти з жалю відра свої побила. Була у нас курка, знесла...» і т. д.
Як дослухала наймитка, що і вовк уші пообривав, тарах відра об землю, побила і біжить додому.
Попадя гнівається, чому води не принесла. «Ой добродійко, щоб ви знали, якеє-то нещастя зробилось, то би ви не то о воді забулись, но ріднії діти потопили би; бо то була у баби курка, знесла вона...» і т. д.
Дослухала попадя, шмик єдну дитину в помиї, після — другу... Діти кричать.
Прибігає піп, за ноги повитягав, сам насів на попадю. «Що ти, одуріла, добродійко, діти ріднії топити?» — «Коли б ти, добродію, знав, що то зробилось за горе, ти би і церкву сам власноручно підпалив. Була у баби курка...» і т. д.
Піп і кінця не слухає, схопив головешку з печі, біжить церкву підпалює.
Побачив староста церковний. «Ой батюшка, що ви робите? Святу церкву палить?..» — «Ой старосто, коли б ти сеє знав, що я, то би ти і свою хату спалив. Була у баби курка, знесла під жорнами яєчко...» і т. д.
Тут і староста хватає головешку, летить, під свою хату огонь кладе.
Піднявся пожар, збіглися люди з цілого села. «Чоловіче, одурів, чи що, собственную хату топиш!.. Ходім лучче церкву рятувати». — «Люди добрі, щоб ви знали, що то за нещастя зробилось, то би ви і свої хати попалили. Бо то була у баби курка, знесла вона під жорнами яєчко, бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід повісився, баба пліт підперла, заєць хвіст обірвав, вовк уші, попівська наймитка відра побила, попадя мало що дітей не потопила, піп церкву спалив, я свою хату, а ви паліте свої».
Кинулись люди, хапають огонь, розносять по хатах, і ціле село згоріло.
Бо то була перша курка і перше яєчко на світі.
Серафима Куцык 14.01.2020 19:11 • Заявить о нарушении
Дід, баба і курка ряба
Українська народна казка про тварин
Був собі дід і баба, була у їх курка ряба. Знесла вона під жорнами яєчко. Бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід з жалю повісився, баба пліт підперла.
Біжить заєць. «Що ти тут, бабусю, робиш?» — «Ой щоб ти знав, що то зробилось, то б ти собі з жалю хвоста обірвав. Бо то була у нас курка, знесла під жорнами яєчко, бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід повісився, а я пліт підперла».
Як дослухався заєць, обірвав собі хвіст і од сієї пори всі зайці без хвоста.
Біжить вовк. «Що ти, бабусю, тут робиш?» — «Ой коли б ти знав, то б ти з великого горя уші собі пообривав; бо то була у нас курка...» і т. д.
Як вовк дослухав до кінця, давай обривать уші.
Йшла тудою попівська наймитка по воду з відрами. «А чого ви, бабуню, під плотом стоїте?» — «Щоб ти, моя дитинко, знала, то б ти з жалю відра свої побила. Була у нас курка, знесла...» і т. д.
Як дослухала наймитка, що і вовк уші пообривав, тарах відра об землю, побила і біжить додому.
Попадя гнівається, чому води не принесла. «Ой добродійко, щоб ви знали, якеє-то нещастя зробилось, то би ви не то о воді забулись, но ріднії діти потопили би; бо то була у баби курка, знесла вона...» і т. д.
Дослухала попадя, шмик єдну дитину в помиї, після — другу... Діти кричать.
Прибігає піп, за ноги повитягав, сам насів на попадю. «Що ти, одуріла, добродійко, діти ріднії топити?» — «Коли б ти, добродію, знав, що то зробилось за горе, ти би і церкву сам власноручно підпалив. Була у баби курка...» і т. д.
Піп і кінця не слухає, схопив головешку з печі, біжить церкву підпалює.
Побачив староста церковний. «Ой батюшка, що ви робите? Святу церкву палить?..» — «Ой старосто, коли б ти сеє знав, що я, то би ти і свою хату спалив. Була у баби курка, знесла під жорнами яєчко...» і т. д.
Тут і староста хватає головешку, летить, під свою хату огонь кладе.
Піднявся пожар, збіглися люди з цілого села. «Чоловіче, одурів, чи що, собственную хату топиш!.. Ходім лучче церкву рятувати». — «Люди добрі, щоб ви знали, що то за нещастя зробилось, то би ви і свої хати попалили. Бо то була у баби курка, знесла вона під жорнами яєчко, бігла мишка, хвостиком яєчко розбила. Мишка скаче, курка кудкудаче, дід повісився, баба пліт підперла, заєць хвіст обірвав, вовк уші, попівська наймитка відра побила, попадя мало що дітей не потопила, піп церкву спалив, я свою хату, а ви паліте свої».
Кинулись люди, хапають огонь, розносять по хатах, і ціле село згоріло.
Бо то була перша курка і перше яєчко на світі.
Серафима Куцык 14.01.2020 19:11 • Заявить о нарушении
а вот Русская народная сказка. Место записи неизвестно. Комм. Л.Г.Барага и др.: Вариант начала сказки указан в сноске Афанасьева:
«Жил себе дед да баба, у них была курочка ряба;
снесла под полом яичко.
Дед бил — не разбил, баба била — не разбила,
а мышка прибегла да хвостиком раздавила.
Дед плачет, баба плачет, курочка кодкудачет,
ворота скрипят, с двора щепки летят!
Заключительные формулы:
«Дьячок побежал на колокольню и перебил все колокола..,
а поп побежал, все книги изорвал» (данный текст)
и «...тесто месила — все тесто разметала!
Поп стал книгу рвать — всю по полю разметал»
(следующий текст) являются традиционными только для восточнославянских сказок о разбитом яичке, наряду с формулой «Поп сжигает церковь», отсутствующей в вариантах Афанасьева.
В балканских и балтских вариантах есть иные довольно разнообразные характерные начальные и заключительные формулы — мотивы. Например, в латышских обычно имеется особая концовка:
курица сбрасывает перья ... барин идет искать еще более глупых людей.
The Hen Lays an Egg,
the Mouse Breaks it.
Sorrowing over this mishap all show extraordinary behavior;
the master puts an end to it.
Final formula:
hen strips off feathers,
rubbish heap catches fire,
oak falls to ground,
hare drowns self,
magpie twists leg,
ox breaks horns,
river flows blood,
maid breaks pails,
housewife scatters dough.
Master locks up wife and maid, goes to seek people more foolish.
В некоторых восточнославянских вариантах, рассчитанных на детей младшего возраста, ироническая концовка отсутствует.
К характерным мотивам русских сказок данного типа относятся также такие иронические подробности:
«...верх на избе шатается, девочка-внучка с горя удавилась» (настоящий текст),
«Баба рыдать, вереи хохотать... Поповы дочери шли с водою, ушат проломили»
Серафима Куцык 14.01.2020 19:17 Заявить о нарушении
«Жил себе дед да баба, у них была курочка ряба;
снесла под полом яичко.
Дед бил — не разбил, баба била — не разбила,
а мышка прибегла да хвостиком раздавила.
Дед плачет, баба плачет, курочка кодкудачет,
ворота скрипят, с двора щепки летят!
Заключительные формулы:
«Дьячок побежал на колокольню и перебил все колокола..,
а поп побежал, все книги изорвал» (данный текст)
и «...тесто месила — все тесто разметала!
Поп стал книгу рвать — всю по полю разметал»
(следующий текст) являются традиционными только для восточнославянских сказок о разбитом яичке, наряду с формулой «Поп сжигает церковь», отсутствующей в вариантах Афанасьева.
В балканских и балтских вариантах есть иные довольно разнообразные характерные начальные и заключительные формулы — мотивы. Например, в латышских обычно имеется особая концовка:
курица сбрасывает перья ... барин идет искать еще более глупых людей.
The Hen Lays an Egg,
the Mouse Breaks it.
Sorrowing over this mishap all show extraordinary behavior;
the master puts an end to it.
Final formula:
hen strips off feathers,
rubbish heap catches fire,
oak falls to ground,
hare drowns self,
magpie twists leg,
ox breaks horns,
river flows blood,
maid breaks pails,
housewife scatters dough.
Master locks up wife and maid, goes to seek people more foolish.
В некоторых восточнославянских вариантах, рассчитанных на детей младшего возраста, ироническая концовка отсутствует.
К характерным мотивам русских сказок данного типа относятся также такие иронические подробности:
«...верх на избе шатается, девочка-внучка с горя удавилась» (настоящий текст),
«Баба рыдать, вереи хохотать... Поповы дочери шли с водою, ушат проломили»
Серафима Куцык 14.01.2020 19:17 Заявить о нарушении
как хорошо, что моё детство прошло без ТАКИХ подробностей о Курочке Рябе
Серафима Куцык 14.01.2020 19:26 Заявить о нарушении
Серафима Куцык 14.01.2020 19:26 Заявить о нарушении
И в кофейной гуще много смыслов. Каждый видит свое. А кто-то чай пьет)) Иллюстрация к еетому в почте.
Надежда Бабайлова 14.01.2020 20:16 Заявить о нарушении
Надежда Бабайлова 14.01.2020 20:16 Заявить о нарушении