Вiри. Молитва
Почуваюся сумно. Мені здається, що мені не вистачає віри... Інколи, коли я думаю про те: а раптом ні... Раптом ніхто не зверне увагу? - то впадаю у такий відчай, що не хочеться й жити... Руки опускаються, і жити не маю сенсу...
Я все зробив, що було в моїх силах. Я знеміг. Більше не маю сил робити ще що-небудь. У мене є трошки сил тільки сподіватися на Диво. Сподіватися на те, що Ти втрутишся, нарешті, і покажеш Свою Силу.
Боже, мені хочеться плакати, ридати. Від безсилля. Від надії.
Я так досі й не знаю, що таке віра. Як помацати цю субстанцію. Бо, кожен раз, коли я доходжу до краю відчаю, і не маю сил боротися - мене кожен раз рятує тільки Твоє втручання, Твоє Диво. І я досі не скажу, що в такі хвилини у мене вистачає сил вірити. Бо у мене всередині у такі хвилини - тільки крик відчаю. Крик: "Допоможи! Врятуй!..." І ніколи немає упевненості, що Ти врятуєш. Тільки сподівання. І готовність померти. Відчай.
От і зараз я відчуваю тільки відчай. У мене немає сил вірити, я досі не знаю, що це таке. Я можу тільки кричати: "Врятуй! Допоможи! Бо я помру!"...
Боже. Тату. Навчи мене вірити.
Вірити в Тебе, в Твою Любов до мене. Бути упевненим у Тобі, що Ти не кинеш напризволяще. Бо я не знаю, як мені жити далі, якщо станеться найгірше, якщо станеться те, чого я боюся.
Так. Найкраща віра - це досвід.
І хоча досі я жив серед Твоїх Чудес - усе це були дрібненькі Чудеса. Нікому непомітні, окрім мене самого. Настільки дрібненькі, що схожі на збіг обставин. Просто збіг. Я втомився від маленьких чудес. Так, я вірю, що Ти здатен творити маленькі непомітні чудеса. Але зараз для мене настав такий час, коли мені потрібне Велетенське Чудо.
І тут у мене віри не вистачає. Я впадаю у відчай, мені не вистачає спокою, упевненості. Я говорю з людьми, я кидаюся до усіх підряд, розказую їм про свої мрії, і прошу за мене молитися. Боже, хай вони моляться за мене. Хай моляться, щоби на душі у мене було спокійніше. Щоби я відчував у собі спокійну упевненість у Твоїх Силах.
Боже... Поможи мені вірити. Я так хочу жити. Так хочу жити...
Амінь.
17.01.2017, 21:24
Твій син Братіс
Свидетельство о публикации №217011702058